4 серпня 2026 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду розглянула касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у справі про визначення місця проживання дітей - і залишила їх без змін.

Обставини справи

З 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилися двоє дітей - дочка та син. Згодом шлюб між ними було розірвано.

Після 24 лютого 2022 року матір за погодженням з батьком виїхала з дітьми до Чехії, де вони отримали тимчасовий захист. Згодом донька сторін повернулася до України з метою закінчення школи та почала проживати з батьком.

10 серпня 2023 року мати привезла сина до України для того, щоб він провів час з батьком, який написав розписку, що поверне дитину 19 серпня 2023 року. Проте сина відповідач не повернув, натомість влаштував його на навчання до ліцею в м. Рівне, незважаючи на те, що дитина була зарахована на навчання у школі в Чехії.

У свою чергу відповідач звернувся із зустрічним позовом, наполягаючи, що діти є членами саме його сім'ї, зареєстровані у належній йому на праві особистої приватної власності квартирі, у якій створено належні умови для проживання та навчання дітей. Він зазначав, що 08 вересня 2023 року, коли він привів сина до школи, мати, незважаючи на опір дитини, примусово забрала його зі школи та вивезла за кордон, а на його телефонні дзвінки не відповідала.

Оскільки на час розгляду справи дочка сторін досягла чотирнадцятирічного віку, тобто набула права самостійно обирати місце проживання, питання про визначення її місця проживання не вирішувалося. Вона виявила бажання проживати з батьком.

Позиція органу опіки та піклування

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, малолітній син фактично проживає з матір'ю за межами України. Сторони забезпечені проживанням на необмежений період у Чеській Республіці, дитина навчається на денній формі навчання у початковій школі у населеному пункті Чеської Республіки. При цьому батько не втратив зв'язку із сином — він спілкується з ним засобами інтернет-зв'язку.

Чому рішення визнано законним та обґрунтованим?

Вирішуючи позовні вимоги, Рівненський міський суд Рівненської області, з яким погодився апеляційний суд, надав оцінку встановленим обставинам справи крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, урахувавши висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання сина з матір'ю.

Оскаржуючи ці рішення, відповідач посилався на цілу низку постанов Верховного Суду, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги висновок органу опіки та піклування як необґрунтований, не оцінили його доводи про відсутність у позивачки самостійного доходу та не врахували обставин, які, на його думку, свідчили не на користь матері.

Проте Верховний Суд, ретельно перевіривши кожен із цих доводів, дійшов однозначного висновку: Рівненський міський суд дослідив та надав відповідну оцінку висновку органу опіки та піклування на основі всіх зібраних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий висновок відповідає найкращим інтересам дитини.

Верховний Суд окремо зауважив, що суд першої інстанції належним чином дослідив надані відповідачем відеозаписи розмови позивачки з сином та психологічний висновок спеціаліста, однак, зважаючи на малолітній вік дитини, рекомендаційний характер такого висновку, а також інші зібрані у справі докази, обґрунтовано визначив, що найкращим інтересам дитини відповідатиме проживання з матір'ю.

Разом з тим колегія суддів Верховного Суду наголосила на важливому: визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання батьківських обов'язків, а сторонам передусім необхідно налагодити стосунки між собою та спільно приймати рішення щодо виховання і розвитку дітей, керуючись їхніми найкращими інтересами.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановив: касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року - без змін.