Хмельницький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення місцевого суду про встановлення факту проживання заявниці однією сім’єю без шлюбу зі зниклим безвісти військовослужбовцем.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення цього юридичного факту, жінка пояснила, що з 2017 року проживала однією сім’єю з чоловіком без реєстрації шлюбу. Вони разом вели господарство, мали спільний бюджет та виховували двох синів.
Після початку повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України та брав участь у бойових діях. 15 червня 2025 року він зник безвісти під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Заявниця пояснила, що встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу необхідне їй для реалізації передбачених законом прав та отримання виплат як члену сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти в період воєнного стану.
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області заяву задовольнив та встановив факт проживання заявниці зі зниклим безвісти військовослужбовцем однією сім’єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 2017 року до дня його зникнення безвісти.
Міністерство оборони України оскаржило рішення – просило його скасувати та відмовити у задоволенні заяви. В апеляційній скарзі відомство зазначило, що встановлення факту проживання заявниці однією сім’єю з військовослужбовцем без реєстрації шлюбу не створює для неї права на отримання його грошового забезпечення у зв’язку зі зникненням безвісти.
Міністерство звернуло увагу, що виникнення і реалізація прав, передбачених статтею 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», не залежить від наявності рішення суду про встановлення факту спільного проживання.
На думку МОУ, у цій справі встановлення факту в судовому порядку не породжує для заявниці жодних юридичних наслідків.
Апеляційний суд зауважив, що саме Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти, та регулює відносини, пов’язані з їх встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та членів їхніх сімей.
У статті 6 цього Закону зазначено права близьких родичів та членів сім’ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. До цієї категорії належать, зокрема, особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі ті, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Суд звернув увагу, що встановлення факту, про який просила заявниця, має юридичне значення, оскільки від нього залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, визначених цим Законом. Встановлення цього факту дозволить заявниці реалізувати передбачені законом права як члену сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Зокрема, йдеться про право отримувати достовірні відомості про місцеперебування зниклого безвісти чоловіка, обставини його загибелі (смерті) та місце поховання (якщо воно відоме), інформацію про хід і результати його розшуку, право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
«Встановивши, що заявниця надала належні та достатні докази на підтвердження факту проживання з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення її заяви», – констатував апеляційний суд.
З постановою апеляційного суду у справі № 688/5857/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
