Хмельницький апеляційний суд визнав безпідставним застосування спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні про ДТП за участю водіїв мотоцикла та мопеда, виключивши з вироку посилання на статті 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України, якими було обґрунтовано передачу мотоцикла у власність держави.
За матеріалами справи, дорожньо-транспортна пригода сталася 9 липня 2025 року у місті Шепетівка. На перехресті головної та другорядної доріг водій мотоцикла, порушуючи Правила дорожнього руху, розпочав обгін мопеда, водій якого подав сигнал повороту ліворуч. Унаслідок зіткнення мопедист отримав перелом ліктьової кістки, що належить до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
При цьому обвинувачений керував транспортним засобом, бувши позбавленим права керування на 10 років за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області визнав його винним в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили (ч. 1 ст. 382 КК України), та в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 286 КК України), й призначив остаточне покарання – 54 400 грн штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Суд також застосував спеціальну конфіскацію, визнавши мотоцикл засобом вчинення кримінального правопорушення та передавши його у власність держави.
Обвинувачений оскаржив вирок у частині спеціальної конфіскації, посилаючись на його незаконність та відсутність підстав для застосування ст.ст. 96-1, 96-2 КК України. Він зазначав, що мотоцикл не є його власністю, а обвинувачення не довело необхідності його конфіскації.
На його думку, суд першої інстанції не врахував відсутність претензій з боку потерпілого, відшкодування завданих збитків, а також його статус особи з інвалідністю внаслідок війни та учасника бойових дій, тож вважав, що застосування спеціальної конфіскації порушує справедливу рівновагу між суспільними інтересами та його правами.
Апеляційний суд встановив, що арешт на мотоцикл слідчий суддя наклав в межах кримінального провадження за обвинуваченням за ч. 1 ст. 286 КК України з метою збереження речових доказів.
Колегія суддів зазначила, що такий арешт має виключно забезпечувальний характер на стадії досудового розслідування та судового розгляду і не визначає остаточної правової долі майна.
Зважаючи на те, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, є необережним і характеризується відсутністю умислу на використання транспортного засобу як знаряддя його вчинення у розумінні ст. 96-2 КК України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації.
Колегія суддів вказала, що мотоцикл є звичайним транспортним засобом, який використовувався для пересування та не був підшуканий, виготовлений чи пристосований для вчинення кримінального правопорушення.
Доводи апелянта про те, що транспортний засіб йому не належить, колегія суддів відхилила, позаяк вони спростовуються матеріалами справи, зокрема його показаннями в суді першої інстанції та актом огляду реалізованого транспортного засобу, де він зазначений покупцем. Також суд врахував, що інші заінтересовані особи не заявляли вимог щодо скасування арешту, витребування або повернення мотоцикла.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що в межах провадження за ч. 1 ст. 382 КК України арешт із метою забезпечення спеціальної конфіскації на мотоцикл не накладався і питання про такі заходи слідчий суддя не вирішував.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для спеціальної конфіскації мотоцикла. Відтак – змінила вирок суду першої інстанції в цій частині, частково задовольнивши апеляційну скаргу обвинуваченого.
З повним текстом ухвали апеляційного суду у справі № 688/3952/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
