Сьогодні, нажаль, як ніколи часто виникає ситуація, коли спадкоємець, який має право на спадкування чи за законом, чи за заповітом, помирає протягом шести місяців після відкриття спадщини. Або коли сам власник пережив родичів, яким би перейшло його майно, скажімо, батьки пережили дітей, однак у останніх були свої діти, які ще живі.
У таких випадках застосовується спадкова трансмісія або спадкування за правом представлення.
Так, законодавством встановлено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців. Це і є спадкова трансмісія.
Таким чином, спадкова трансмісія передбачає саме перехід права спадкування (прийняття або відмова від прийняття спадщини) від померлого до його власних спадкоємців.
Під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок, за яким родичі нижчого ступеня споріднення успадковують те майно, яке б за законом перейшло їх родичам вищого ступеня споріднення із спадкодавцем, однак, які до моменту відкриття спадщини померли.
Наприклад, онуки спадкодавця не є спадкоємцями першої черги. Проте, якщо діти спадкодавця померли раніше спадкодавця (до відкриття спадщини), то онуки спадкодавця набувають право на спадкування за законом замість померлих батьків, як спадкоємці першої черги.
Важливо не плутати спадкову трансмісію із спадкуванням за правом представлення. Основні відмінності цих двох понять полягають у наступному:
– спадкування за правом представлення настає у тому випадку, якщо спадкоємець помер раніше спадкодавця, а спадкова трансмісія застосовується, якщо спадкодавець помер раніше, але спадкоємець також помирає, не встигши прийняти спадщину;
– спадкова трансмісія поширюється як на спадкування за законом, так і на спадкування за заповітом, в той час як спадкування за правом представлення можливе лише при спадкуванні за законом.
