Державна фіскальна служба України звернулася до суду з позовом до державного підприємства про стягнення податкової заборгованості. Суд першої інстанції вирішив спір по суті, а апеляційний суд повернув відповідачеві його апеляційну скаргу у зв’язку з несплатою судового збору.
Відповідач, який є юридичною особою, заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів на рахунках підприємства, проте апеляційний суд не задовольнив його з огляду на відсутність обставин, умов та критеріїв, установлених ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які б давали підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Велика Палата ВС вказала, що ч. 1 ст. 133 КАС України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас ст. 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті Велика Палата ВС дійшла висновку, що положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи – юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.
Оскільки предмет цієї справи не охоплює захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю, то підстав для розгляду апеляційним судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору немає.
Водночас у нормах ч. 2 ст. 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених ст. 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного вбачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи в тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію застосування судами ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» Велика Палата ВС відступила від висновків, викладених в ухвалах Великої Палати ВС від 20 січня 2020 року у справі № 160/8324/19, Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 15 серпня 2019 року у справі № 440/4696/18, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 4 серпня 2020 року у справі № 826/13247/18 та від 31 липня 2020 року у справі № 826/11947/18.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) можна ознайомитися у ЄДРСР .
