Частиною сьомої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори (далі по тексту Закон), що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.
За приписами статті 19 Закону рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
У пунктах 143, 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483, міститься застереження стосовно права орендаря звертатися до орендодавця із заявою про продовження договору оренду, а саме: якщо чинний орендар має заборгованість зі сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості. Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статті 4 Закону.
Постановою Верховного Суду від 7 вересня 2022 року залишено без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 травня 2022 року у справі № 918/887/21, якою рішення Господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
З урахуванням приписів законодавства та обставин справи у Регіонального відділення Фонду державного майна України відсутні правові підстави для продовження спірного договору без проведення аукціону, у зв’язку з чим оспорюваний наказ відповідача від 9 серпня 2021 року № 841 «Про прийняття рішення про відмову в продовженні договору оренди» відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, позовні вимоги про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди державного майна від 6 грудня 2018 року №1656-2018 щодо продовження договору без проведення аукціону (шляхом укладення в новій редакції) є безпідставними, оскільки запропонована позивачем редакція відрізняється від умов попереднього договору, тоді як доказів направлення орендарем орендодавцеві примірників додаткової угоди чи договору про внесення змін до договору оренди громадська організація не надало. До того ж положення статті 18 Закону України від 3 жовтня 2019 року «Про оренду державного та комунального майна» передбачають можливість саме продовження вже існуючого договору оренди, а не укладення нового договору без аукціону.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 918/887/21 можна ознайомитися за посиланням.
