Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, а додатковим рішенням стягнув із відповідачів судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу, понесені позивачем.
Після залишення апеляційної скарги без руху апеляційний суд визнав її неподаною та повернув відповідачці, зазначивши, що заявниця не виконала вимогу суду про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги щодо неможливості оскарження одночасно в одній апеляційній скарзі самостійних процесуальних документів: рішення та додаткового рішення суду, які інші учасники справи оскаржили окремо.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував ухвалу апеляційного суду і передав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, зробивши такі правові висновки.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ст. 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються.
У ст. 357 ЦПК України передбачені підстави залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги.
Відповідачка оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).
Системний аналіз статей 270, 352, 356, 357 ЦПК України не дає підстав для висновку про те, що процесуальним законом не передбачена можливість оскарження в одній апеляційній скарзі одночасно двох процесуальних документів: рішення суду і додаткового рішення суду, ухвалених судом першої інстанції в одній справі.
Додатковим рішенням суд першої інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем, які підлягали стягненню з відповідачів у зв’язку із задоволенням позовних вимог.
Отже, таке додаткове рішення хоч і є окремим процесуальним документом, проте в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є невід’ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржене в одній апеляційній скарзі разом з основним судовим рішенням.
З огляду на норми Конституції України й міжнародного права та положення ЦПК України повернення апеляційної скарги з формальних підстав унеможливило доступ відповідача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Постанова Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 161/3482/21 (провадження № 61-14457св21).
