Голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду СтаніславКравченко і суддя Першої судової палати ККС ВС Станіслав Голубицький долучилися до роботи 11-th Kyiv Criminal Law Forum, організованого Асоціацією адвокатів України 10 грудня 2021 року. Під час заходу представники юридичної спільноти обговорили актуальні питання кримінального права та процесу.
СтаніславКравченко розповів про стан, основні виклики та перспективи здійснення правосуддя у кримінальному судочинстві. Він зазначив, що у 2021 році судам загальної юрисдикції, зокрема кримінальним судам, працювалося важко, а в декількох районних судах через відсутність суддів правосуддя взагалі не здійснювалося. У таких випадках дискусії щодо застосування норм матеріального та процесуального права чи єдності судової практики втрачають сенс, адже коло адресатів таких повідомлень щодня звужується – судді йдуть із системи.
Не краща ситуація і в судах апеляційної інстанції: через брак суддів та неможливість сформувати колегію у складі трьох суддів-криміналістів там почали залучати суддів-цивілістів. Станіслав Кравченко нагадав, що спеціалізація в судах запроваджується для підвищення якості процесу і судових рішень. Тому є певні побоювання стосовно того, що крок із вимушеним залученням суддів цивільної юрисдикції до розгляду кримінальних проваджень може позначитися на якості ухвалених рішень. Голова ККС ВС висловив сподівання, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України незабаром запрацює і наповнить суди першої та апеляційної інстанцій кадрами.
Спікер поділився досвідом співіснування трьох правничих професій в одному суді. «У Верховному Суді представлені також судді, які раніше працювали адвокатами, науковцями або мали сукупний стаж роботи. На мою думку, така правнича синергія привнесла нові ідеї та свіжі підходи, що позитивно позначилося на відправленні правосуддя», – підкреслив суддя і додав, що поширення такого формату добору суддів на апеляційні суди є вдалою ідеєю.
Станіслав Кравченко зауважив, що цього року ККС ВС завершив розгляд усіх довготривалих кримінальних проваджень, тепер судді зайняті розглядом проваджень 2020–2021 років. Він сподівається, що ця позитивна динаміка збережеться й у майбутньому.
Інше важливе завдання, над яким працював ККС ВС цього року, – забезпечення сталості та єдності судової практики. Зокрема, задля цього діє об’єднана палата ККС ВС, яка ухвалила понад 20 постанов. ОП ККС висловлювалася щодо розбіжностей, які зумовлені недосконалістю матеріального чи процесуального права, працювала над складними питанням, які до цього не вирішувалися роками. «Ми маємо дієві механізми для забезпечення єдності судової практики виходячи з тих інструментів, які надав нам законодавець», – упевнений спікер.
Станіслав Кравченко нагадав, що вирішення виключних правових проблем належить до компетенції Великої Палати ВС. Проте законом не визначено терміна «виключна правова проблема». «На мою думку, виключна правова проблема має вирішуватися не судовою практикою, а законодавцем», – акцентував він.
Під час виступу суддя розповів і про одне з резонансних рішень ККС ВС. У цьому рішенні суд висловив чітку позицію щодо направлення обвинувального акта до суду поза межами строку розслідування. У 2017 році законодавець доволі чітко визначив строк закінчення досудового розслідування і що робити судді, якщо таке провадження надійшло поза межами строку. «Попри те що така категорична позиція ККС ВС болісно була сприйнята слідчими органами та органами прокурори, я переконаний, що вона дисциплінує цих суб’єктів, вони ретельніше стежитимуть за строками», – переконаний спікер.
Окрім того, ККС ВС чимало уваги приділяв розмежуванню підслідності в порядку ст. 216 КПК України. Це пов’язано з тим, що в Україні діє чимало правоохоронних органів: з одного боку, це гарантує інституційну незалежність один від одного, а з іншого – відчувається деяка конкуренція між цими органами.
«Наші рішення слугуватимуть для вас гарним дороговказом не тільки на наступний рік, а й на довгострокову перспективу», – звертаючись до юристів, зауважив Станіслав Кравченко.
Станіслав Голубицький виступив під час третьої сесії «Кримінальний процес у дії: актуальні питання та шляхи вирішення» і розповів про вимоги та обґрунтування касаційної скарги. Такі заходи, переконаний він, дають суддям змогу з’ясувати, які проблемні питання застосування норм матеріального і процесуального права турбують адвокатів найбільше. А що стосується тематики виступу, то його досвід роботи на посаді судді ККС ВС дозволяє дійти висновків, що, на жаль, не всі касаційні скарги, подані захисниками, відповідають вимогам закону.
КПК України визначає декілька видів, форм і способів захисту інтересів обвинуваченого, засудженого, потерпілого, цивільного позивача чи відповідача. Однією із таких форм є оскарження судового рішення у касаційному порядку. «Від того, наскільки якісно буде виписана касаційна скарга, наскільки обґрунтованими будуть її доводи та вимоги, великою мірою залежатиме розгляд справи судом касаційної інстанції», – зауважив він.
Детальніше Станіслав Голубицький зупинився на обґрунтованості доводів, які наведені в касаційних скаргах. Сторона, її захисник звертаються з касаційною скаргою у разі незгоди з рішеннями першої та апеляційної інстанцій і просять ці рішення змінити або скасувати. За ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. «Кожна з цих підстав відсилає до інших норм кримінального процесуального закону. У ст. 412 КПК України зазначено, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність йдеться у ст. 413 КПК України. А ст. 414 цього Кодексу визначає невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого», – нагадав спікер.
За його словами, істотним може бути визнане не будь-яке порушення, допущене судом першої чи апеляційної інстанції. Істотним воно вважатиметься лише в тому разі, коли таке порушення перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Суддя ККС ВС навів приклад із практики: у касаційній скарзі захисник послався на те, що звукозапис одного із судових засідань не прослуховувався. У цьому судовому засіданні був допитаний потерпілий. Вивчаючи це питання, судді з’ясували, що показання потерпілого, надані ним у суді, відображені у вироку, і цей вирок був залишений без змін ухвалою апеляційного суду. Будь-яких зауважень щодо правильності відображення показань потерпілого у вироку сторона захисту не навела. Інші судові засідання були зафіксовані на диску звукозапису. «Враховуючи ці обставини, ми дійшли висновку, що істотності, яка призвела до постановлення неправильного судового рішення, немає», – поділився Станіслав Голубицький.
Інколи захисники у своїх касаційних скаргах посилаються на те, що засудженому не надали останнього слова. Згідно з вимогами ст. 412 КПК України ненадання останнього слова не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне безумовне скасування судових рішень. «Вирішуючи питання істотності порушення, необхідно насамперед виходити з того, наскільки ці порушення вплинули на законність прийнятного судового рішення», – акцентував суддя.
Наступна підстава – неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Якщо виникає спір про застосування норм кримінального закону, наприклад щодо умисного вбивства (ч. 1 ст.115 КК України), умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121), або замаху на вбивство, необхідно акцентувати на обставинах вчинення злочину. Також судді звертають увагу на те, чим підтверджується наявність у засудженого умислу саме на вбивство потерпілого: якщо таке посягання було, то в який спосіб, яким знаряддям, яка кількість завданих ударів, їх локалізація і тяжкість. Усі ці деталі мають важливе значення для розмежування складів злочинів та для правильної їх кваліфікації.
«Отже, якщо адвокат у своїй касаційній скарзі посилається на цю підставу, він має чітко зазначити, чому не погоджується з кваліфікацією, наданою судом першої або апеляційної інстанції, у чому допущена помилка і як, на його думку, слід кваліфікували дії засудженого», – порадив Станіслав Голубицький.
Що стосується третьої підстави, то за ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість. Спікер зауважив, що поняття «явно несправедливе» є оціночним, але суд касаційної інстанції, вивчаючи зміст касаційної скарги і намагаючись зрозуміти, що саме адвокат намагався сказати, звертає увагу на дані про особу засудженого, тяжкість вчиненого злочину та обставини справи.
Фото надані Асоціацією адвокатів України.
