Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, затвердив реєстр вимог кредиторів у справі № 904/1360/19 про банкрутство ТзОВ «Дніпротехінвест», зокрема вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» в розмірі 59 949 748,94 грн – четверта черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; вимоги в розмірі 3 144 875,13 грн – окремо як такі, що забезпечені заставою.
Суди виходили з того, що оскільки вартість предмета застави, визначена у договорі застави, становить 3 144 875,13 грн, а вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором – 63 094 624,07 грн, то відповідно до приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства банк повинен розглядатися як забезпечений кредитор лише в частині вартості предмета застави; залишок вимог вважається незабезпеченим.
За результатами касаційного перегляду ухвалених у справі судових рішень щодо розгляду грошових вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС їх скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про застосування абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора з урахуванням статусу боржника у спірних правовідносинах (майновий поручитель, який не є боржником в основному зобов'язанні), КГС ВС сформулював такий висновок.
Тлумачення абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ у взаємозв’язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України «Про іпотеку» та статей 12, 19, 28 Закону України «Про заставу» свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, вважаються забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна, визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.
Застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог КУзПБ.
Тож суд касаційної інстанції вказав на помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо визнання забезпеченими вимог кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» в розмірі вартості предмета застави (3 144 875,13 грн), визначеної між кредитором та боржником (майновим поручителем, який не є боржником в основному зобов'язанні) в договорі застави, а решти вимог у сумі 59 949 748,94 грн – як незабезпечених із включенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Крім того, ВС зауважив, що, надаючи оцінку розміру заявлених забезпечених кредиторських вимог, суди мали врахувати висновки щодо нарахування процентів за кредитом, викладені у постановах ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у яких зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки розрахунку заявленої АТ «Банк Кредит Дніпро» суми грошових вимог, складових цієї суми (періоду та розміру заявлених вимог).
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 4 лютого 2021 року у справі № 904/1360/19 можна ознайомитися у ЄДРСР.
