Позбавити колишнього чоловіка батьківських прав та надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини без письмової згоди батька – з такими позовними вимогами до суду звернулася мешканка Хмельницького.
Вона пояснила, що після розірвання шлюбу самостійно виховує сина, батько якого з 2022 року свідомо ухиляється від виконання батьківських обов’язків: не цікавиться життям дитини, не спілкується з нею, не бере участі у вихованні та не підтримує матеріально.
У 2024 році чоловік без згоди та попередження зняв сина з реєстрації місця проживання у квартирі свого батька та не надає згоди на реєстрацію дитини за місцем проживання матері.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у позові відмовив. Рішення мотивував тим, що у матеріалах справи немає доказів ухилення відповідача від участі у вихованні дитини, притягнення його до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків. Також, на переконання суду, позивачка не довела, що реєстрація місця проживання сина у селі Хмельницького району відповідає його інтересам.
Жінка оскаржила рішення до апеляційного суду й просила задовольнити позов.
Апеляційний суд зауважив на докази у справі, які свідчать, що відповідач з 2022 року залишив сім’ю, не проживає разом із сином, не виконує належним чином свої обов`язки щодо його виховання та утримання. Водночас він не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо сина. Орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення його батьківських прав.
«Встановивши ці обставини та врахувавши інтереси дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для застосування до батька крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у виді позбавлення батьківських прав відсутні», – зазначив апеляційний суд.
Разом з тим колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги щодо реєстрації місця проживання дитини без згоди батька.
Апеляційний суд звернув увагу, що малолітній син проживає разом із матір’ю, місце проживання якої зареєстроване у будинку її матері. Між батьками немає спору щодо місця проживання дитини.
При цьому батько не надав письмової згоди на реєстрацію сина за адресою зареєстрованого місця проживання матері. На думку апеляційного суду, така відмова не має об’єктивного обґрунтування, є безпідставною та не відповідає найкращим інтересам дитини.
Відтак апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу позивачки: скасував рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимоги про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без письмової згоди батька та ухвалив у цій частині нове рішення – надав відповідний дозвіл. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
З повним текстом постанови апеляційного суду у справі № 686/15272/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
