28 та 29 травня 2026 року Верховний Суд провів Міжнародну науково-практичну конференцію «Господарська юрисдикція України: 35 років розвитку та європейські орієнтири», приурочену до 35-ї річниці утворення господарських (арбітражних) судів України. Захід організовано спільно з Програмою підтримки ОБСЄ для України, проєктом ЄС «Право-Justice» і Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва (IRZ).
Конференція об’єднала суддів, представників органів державної влади, міжнародних організацій, юридичної та наукової спільноти, бізнесу для обговорення принципів господарського судочинства і європейських стандартів ефективного правосуддя, ролі господарських судів у забезпеченні стабільності економічного обороту, виконання судових рішень як складової права на справедливий суд, а також питань судового адміністрування, цифровізації та розвитку технологій у сфері правосуддя. Окрему увагу учасники приділили гармонізації українського законодавства з правом Європейського Союзу і ролі господарської юрисдикції в умовах європейської інтеграції й післявоєнного відновлення України.
Перший день конференції розпочався з урочистої сесії під модерацією судді ВС у КГС Тетяни Малашенкової.
До учасників з вітальними словами звернулися Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко, Перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко, Заступник Керівника Офісу Президента Ірина Мудра, Віцепрем’єр-міністр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка, Голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик, керівниця проєктного відділу «Демократизація та належне урядування, верховенство права та права людини» Програми підтримки ОБСЄ для України Наталія Ступницька, керівник відділу «Європейська інтеграція, врядування та верховенство права, громадянське суспільство» Делегації ЄС в Україні Асієр Сантільян Лузуріага, заступниця керівниці проєкту ЄС «Право-Justice» Ольга Срібняк.
Під час відкриття заходу відбулася презентація пам’ятної монети, виготовленої до 35-ї річниці з дня утворення господарських (арбітражних) судів України, яку представив заступник Голови Національного банку України Олексій Шабан.
Ключовою подією першого дня стала доповідь голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариси Рогач «35 років господарської юрисдикції України: від пострадянської моделі до європейських стандартів правосуддя». Доповідь була присвячена еволюції господарського судочинства крізь призму інституційної зрілості та європейських орієнтирів, трансформації ролі господарських судів, значенню єдності судової практики для забезпечення правової визначеності та викликам, які постають перед господарською юрисдикцією в контексті інтеграції України до Європейського Союзу.
Детальніше про вітальну частину конференції можна прочитати за посиланням.
В межах першого дня роботи науково-практичної конференції відбулося три тематичні сесії.
Перша з них – «Основні засади (принципи) господарського судочинства та європейські стандарти ефективного правосуддя» – пройшла під модерацією голови КГС ВС Лариси Рогач. У центрі дискусії – доступ до суду та належність вимог у господарських спорах: як підходи ЄСПЛ, Конституційного Суду України, Верховного Суду впливають на оцінку добросовісності сторін і допустимості звернення до суду, визначають зміст принципів верховенства права, справедливості, добросовісності й розумності у правозастосуванні та їхнє значення для вирішення бізнес-спорів.
Питання змісту конвенційного права на доступ до суду, добросовісності сторін та матеріальної легітимності звернень розкрив у своїй доповіді суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський. Він наголосив, що право на доступ до суду не передбачає можливості довільно обирати будь-який процесуальний шлях, однак держава не може створювати перешкод, які фактично позбавляють особу можливості отримати розгляд її вимоги по суті.
Микола Гнатовський зазначив, що саме національні суди першими наповнюють конвенційні гарантії реальним змістом, визначаючи межу між процесуальною дисципліною та надмірним формалізмом. За його словами, право на доступ до суду, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: держава може встановлювати процесуальні правила та вимоги, однак вони не повинні позбавляти особу реальної можливості отримати судовий захист.
Суддя ЄСПЛ звернув увагу, що практика Суду виходить із принципу добросовісності сторін. Якщо особа обрала один із засобів захисту, який об’єктивно міг забезпечити захист її права, вона не зобов’язана паралельно використовувати всі можливі процедури лише через ризик, що обраний шлях згодом визнають незалежним.
Водночас держава має право визначати належний спосіб захисту для окремих категорій спорів, а судова практика – формувати критерії ефективності таких засобів. Однак така визначеність має бути реальною і передбачуваною для сторони саме на момент звернення до суду.
Як приклад Микола Гнатовський навів рішення ЄСПЛ у справі Kefalas and Others v. Greece, у якій Суд оцінював, чи існував для заявників реальний та ефективний альтернативний спосіб захисту, а не лише формальна можливість звернення до суду.
Суддя ЄСПЛ наголосив, що при оцінці доступу до суду важливо встановити, чи мала сторона реальну, передбачувану й несвавільну можливість отримати судовий розгляд своєї вимоги по суті. Саме баланс між добросовісністю сторін, правовою визначеністю та ефективністю судового захисту є ключовим підходом у практиці ЄСПЛ.
Принципи справедливості та добросовісності мають бути реальними інструментами вирішення корпоративних спорів, а не лише декларативними положеннями. На цьому наголосила суддя ВС у КГС Ганна Вронська.
Вона зазначила, що сучасна практика Верховного Суду в корпоративних спорах орієнтована на забезпечення правової визначеності та балансу інтересів сторін. За словами судді, корпоративні конфлікти здебільшого пов’язані не лише із застосуванням норм права, а й з питаннями корпоративного контролю, зловживанням правами та економічними інтересами учасників.
Ганна Вронська зазначила, що під час розгляду таких спорів суди оцінюють не лише формальне дотримання процедур, а й добросовісність поведінки сторін, наслідки їхніх дій для товариства, баланс інтересів учасників і пропорційність корпоративних механізмів. Особливого значення ці принципи набувають у спорах щодо виключення учасників, виплати дивідендів, реалізації прав міноритарних акціонерів, а також у процедурах squeeze-out і sell-out.
Доповідачка також звернула увагу на формування Верховним Судом підходів до процесуальної добросовісності, наголосивши на неприпустимості використання судового процесу як інструменту тиску або створення доказів для інших спорів. Підсумовуючи виступ, вона зазначила, що практика Верховного Суду дедалі більше орієнтується на реальний зміст корпоративних відносин та забезпечення справедливого балансу інтересів усіх їх учасників.
Роль інсолвенційних процедур у захисті економічного обороту та їх значення в контексті європейської інтеграції України розкрив у своїй доповіді секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський під час виступу на тему «Системоутворюючі чинники ефективності інсолвенційних процедур в національному законодавстві».
Суддя наголосив, що питання розвитку інсолвенційного законодавства слід розглядати в контексті євроінтеграційного курсу України. За його словами, шлях до ЄС є надзвичайно складним і проходить в умовах війни та економічних викликів. Водночас ці обставини мають бути подолані, а процеси осмислення, систематизації та реалізації правових принципів залишаються важливою складовою цього шляху.
Пояснюючи використання поняття «інсолвенційні процедури», Олег Васьковський зазначив, що в європейському законодавстві термін «інсолвенція» є одним із основних для позначення відносин у сфері неплатоспроможності та вже є впізнаваним в українському правовому просторі, практиці правозастосування і науковому середовищі. За словами судді, на відміну від поняття банкрутства, яке часто асоціюється з крахом, розпадом чи завершенням економічних процесів, термін «інсолвенція» дає змогу ширше охопити відповідну сферу відносин і точніше відображає її зміст.
Доповідач наголосив, що система неплатоспроможності, відображена в законодавстві, передбачає відновлення платоспроможності боржника та погашення вимог кредиторів. Водночас, на його переконання, у європейському вимірі інсолвенційне регулювання має ширшу мету – захист економічного обороту. Саме з цим пов’язані довіра інвесторів і кредиторів, інвестиційна привабливість держави, стабілізація економічного обороту, перерозподіл ресурсів до більш ефективних суб’єктів господарювання, механізм очищення економіки від неефективних підприємств, а також створення умов для відновлення платоспроможності бізнесу й захисту прав кредиторів.
Олег Васьковський зазначив, що інсолвенційні процедури є форпостом захисту економічного обороту. Через ефективність цих процедур держава демонструє рівень безпеки для інвесторів і кредиторів, рівень захисту права власності, здатність судової системи забезпечити баланс інтересів та реальність виконання судових рішень.
Звернув увагу доповідач і на превентивну реструктуризацію, назвавши її новим, але вже дієвим напрямом у сфері неплатоспроможності. За його словами, цей інститут закладає нову парадигму, яка потребує зміни підходів не лише для суб’єктів економічної діяльності, а й для законодавця та правозастосування. У цьому контексті він зауважив, що сучасні тенденції розвитку інсолвенційного законодавства поступово зміщують акцент від ліквідації до збереження бізнесу, від реагування на кризу – до запобігання їй.
Серед системоутворюючих чинників ефективності інсолвенційних процедур суддя виокремив економічний і темпоральний. Перший передбачає орієнтацію процедур на досягнення реального економічного результату, другий – врахування часових особливостей економічних процесів та забезпечення розумних строків провадження.
Доповідач зупинився також на розвитку інституту неплатоспроможності фізичних осіб, наголосивши на важливості забезпечення належних гарантій і захисту учасників таких процедур, а також запобігання їх недобросовісному використанню.
На завершення він наголосив, що ефективне інсолвенційне законодавство й послідовна судова практика мають стати важливими чинниками відновлення довіри до правової системи та економічного розвитку України.
Актуальним аспектам захисту права власності й пошуку балансу між інтересами власника і добросовісного набувача присвятив свій виступ секретар судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС Юрій Чумак.
Спікер наголосив, що законодавчі зміни останніх років, зокрема вдосконалення положень ст. 388 ЦК України та ухвалення Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», свідчать про послідовний курс держави на забезпечення стабільності цивільного обороту майна. За його словами, належний захист добросовісних набувачів є важливою передумовою функціонування ринку нерухомості, розвитку економіки та залучення інвестицій.
Юрій Чумак звернув увагу на необхідність формування збалансованих підходів під час вирішення спорів про витребування майна. Він зазначив, що добросовісність набувача презюмується, а обов’язок доведення недобросовісності покладається на позивача. При цьому оцінка добросовісності не може бути формальною і повинна здійснюватися з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
Спікер наголосив на важливості врахування практики ЄСПЛ, відповідно до якої неприпустимим є витребування майна в добросовісного набувача без забезпечення справедливої компенсації. Він зазначив, що ефективний захист права власності, довіра до державних реєстрів та передбачуваність судової практики – ключові чинники забезпечення законного обігу майна та зміцнення довіри до держави й судової системи.
Господарське судочинство відіграє важливу роль у забезпеченні економічної безпеки держави, оскільки формує передбачувані правила поведінки для бізнесу, знижує рівень правової невизначеності та сприяє стабільності господарського обороту. Про це зауважила під час виступу на конференції завідувач кафедри економічного права та економічного судочинства Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Вікторія Рєзнікова.
Доповідачка зазначила, що вплив господарських судів на економіку проявляється на різних рівнях – від формування стандартів поведінки суб’єктів господарювання до забезпечення стійкості економічної системи загалом. Особливе значення в цьому процесі має послідовна судова практика, розумні строки розгляду справ і реальна виконуваність судових рішень.
Вікторія Рєзнікова звернула увагу на необхідність переосмислення поняття ефективного судового захисту. За її словами, ефективність правосуддя слід оцінювати не лише через процесуальні гарантії, а й через його вплив на економічну стабільність, рівень довіри до судової системи та зниження транзакційних витрат для учасників ринку.
Також спікерка відзначила тенденцію до зміни підходів в оцінюванні діяльності судів: від переважно статистичних показників до аналізу реального економічного ефекту судової практики. На її переконання, подальший розвиток господарського судочинства має враховувати європейський досвід оцінювання впливу правосуддя на економічні процеси та інвестиційну привабливість держави.
Другу сесію заходу модерував суддя ВС у КГС Іван Міщенко. Він зазначив, що 35 років – це привід замислитись над тим, який шлях пройшла господарська юрисдикція і судова система разом із нею, але водночас і привід поглянути вперед. Тому важливо поговорити про майбутнє: куди рухається система і з якою швидкістю.
Він надав слово Міністру економіки, довкілля та сільського господарства України Олексію Соболеву, який виступив із доповіддю «Кластер 2 "Внутрішній ринок": стан гармонізації законодавства та європейські орієнтири».
Міністр наголосив, що ЄС оцінює не лише формальне виконання законодавчих вимог, а й реальну роботу інституцій – їх сталість, наявність процедур і практики.
Говорячи про роль господарської юрисдикції, Олексій Соболев підкреслив, що ця сфера є квінтесенцією інституційної роботи держави. Адже саме за станом таких інституцій ЄС оцінює готовність країни до членства. Зрозумілі правила та передбачувана судова практика є необхідною умовою для залучення інвестицій і зростання економіки, оскільки інвестори готові вкладати кошти лише тоді, коли впевнені, що будь-який спір буде вирішено за чіткими і стабільними правилами.
Доповідач звернув увагу на ухвалений напередодні новий Закон України «Про публічні закупівлі», який імплементує відповідні європейські директиви. Реалізація Закону, на його переконання, безпосередньо залежатиме від напрацювання сталої господарської практики.
Також Олексій Соболєв застеріг від сприйняття членства в ЄС як кінцевої точки. Євросоюз постійно змінюється, зокрема переглядає надмірне регулювання. Тому він закликав не копіювати європейські норми механічно, а впроваджувати їх осмислено, орієнтуючись передусім на зростання української економіки та зміцнення національної безпеки.
Українська господарська юрисдикція, продовжив Іван Міщенко, активно інтегрується не лише в європейський, а й у світовий правовий контекст. Зокрема, у 2024 році Україна стала 58-ю країною-учасницею Постійного міжнародного форуму комерційних судів (SIFoCC – глобальна організація, яка об'єднує господарські суди з усього світу).
Суддя Комерційного суду Англії та Уельсу, секретар Постійного міжнародного форуму комерційних судів сер Робін Ноулз виступив з доповіддю на тему «Зміцнення системи господарських судів через міжнародне співробітництво на прикладі SIFoCC».
Доповідач зазначив, що членами організації сьогодні є 67 країн і їх кількість постійно збільшується. Участь у SIFoCC дає змогу юрисдикціям проводити зіставний аналіз практики, долучатися до глобального діалогу та надихатися досвідом одна одної. Він окремо відзначив вагомий внесок України в діяльність організації – тим більш вражаючий з огляду на надзвичайно складні умови, в яких працюють українські судді.
Суддя підкреслив, що головне завдання господарських судів – забезпечувати ефективність економічних процесів, а закон завжди має працювати на практиці, формуючись через конкретні справи. При цьому він акцентував, що без висококваліфікованих фахівців у господарських судах досягти цієї мети неможливо, а підвищення професійних стандартів є не побажанням, а нагальною необхідністю.
Крім того, він сказав про важливість медіації як інструменту вирішення спорів, необхідність уважно вивчати досвід застосування штучного інтелекту в судочинстві (зокрема досвід Бразилії та Китаю), а також значення незалежності судів для бізнесу та інвестиційного клімату. На його переконання, довіра до господарських судів будується на справедливості, обґрунтованості рішень і дотриманні принципів верховенства права. І саме інституційна спроможність судової влади є ключем до економічного зростання країни.
Суддя Суду справедливості Європейського Союзу Рамона Френдо виступила на тему «Комерційний арбітраж та право Європейського Союзу». Вона говорила про те, як співіснують два способи вирішення бізнес-суперечок: державні господарські суди і приватний арбітраж, де між ними проходить межа з точки зору права ЄС.
Суддя зазначила, що бізнес має право обирати арбітраж замість суду, це вираження свободи договору. Але така свобода не безмежна. Є речі, які арбітраж не може і не повинен вирішувати самостійно, бо вони стосуються не лише інтересів сторін спору, а й загальних правил, на яких тримається вся система ЄС.
Наприклад, якщо в арбітражній справі згадано законодавство ЄС про конкуренцію або права споживачів, арбітри не можуть просто проігнорувати відповідні норми. І якщо сторона потім оскаржує арбітражне рішення в національному суді, він зобов'язаний перевірити, чи не суперечить це рішення праву ЄС. Також доповідачка акцентувала, що тільки національні суди, на відміну від арбітражів, можуть звертатися до Суду справедливості ЄС із запитом про тлумачення права.
Крім того, суддя розповіла, що зараз на розгляді Великої Палати Суду справедливості ЄС перебуває справа, в якій вирішується питання, чи може взагалі російський бізнес звертатися до арбітражу в умовах санкцій ЄС. Відповідь на це питання матиме практичне значення для багатьох господарських спорів. Рішення в цій справі очікується на початку наступного року.
Заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань регулювання публічних закупівель та ефективного управління державним і комунальним майном Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Олексій Мовчан розповів про роль господарського суду у створенні умов для ефективного управління об’єктами державної і комунальної власності.
Він відзначив, що Комітет тісно співпрацює з КГС ВС і розглядає його як авторитетного партнера-консультанта в законотворчому процесі. Серед ключових реформ останніх років депутат виділив, зокрема, реформу корпоративного управління державних і комунальних підприємств, а також ухвалений напередодні закон про публічні закупівлі, який регулює розподіл коштів обсягом близько 23 % ВВП.
Усі ці реформи об'єднує одна філософія – поступовий перехід від публічного до приватного, наближення до європейської моделі, в основі якої лежить приватна власність. Водночас він визнав, що цей шлях непростий. Як у суспільстві, так і в парламенті немає абсолютного консенсусу щодо меж між приватним і публічним.
Окремо депутат наголосив на важливості зворотного зв'язку від судів. Зазначив, що судова практика і позиція суддів є реальним орієнтиром для законодавця, вона дозволяє виявляти слабкі місця в законах і вдосконалювати їх. На думку Олексія Мовчана, такий відгук має бути якісним і обґрунтованим, навіть якщо він не завжди зручний політично чи економічно.
Тему щодо досудового врегулювання спорів за участю бізнесу представила бізнес-омбудсмен Анка Фельдгузен. Вона нагадала, що Рада бізнес-омбудсмена працює з 2014 року і за 10 років діяльності закрила понад 5 800 справ, заощадивши бізнесу більше як 1 млрд євро. Більшість звернень стосується податкових питань, а також дій правоохоронних органів, регуляторів і митниці. Доповідачка підкреслила, що кожна справа, вирішена на досудовому етапі, – це потенційний позов, який не потрапив до суду, а отже менше навантаження на судову систему.
Окремо доповідачка звернула увагу на системну проблему: значна частина спорів виникає не через складність законодавства, а через неоднакове його застосування різними органами влади. Вирішення цієї проблеми вона вбачає в тому, щоб державні органи системно враховували судову практику Верховного Суду у своїй щоденній роботі, а дотримання цієї практики стало одним із показників ефективності їхньої діяльності.
Також Анка Фельдгузен акцентувала на проблемі невиконання судових рішень державними органами, що є порушенням права на справедливий суд. Насамкінець доповідачка повідомила, що Рада готова співпрацювати із судами безпосередньо, зокрема через інститут висновків amicus curiae, перший досвід застосування якого вже є. На її переконання, така партнерська взаємодія між Радою і судовою системою сприяє підвищенню рівня довіри бізнесу до державних інституцій і забезпеченню ефективного правосуддя.
Член Правління Української арбітражної асоціації Олена Перепелинська виступила на тему «Баланс юрисдикцій: арбітраж у синергії з господарськими судами».
Вона зазначила, що конкуренція між господарськими судами та міжнародним арбітражем – це міф, хибна парадигма і насправді йдеться про партнерство та взаємодоповнення. Зауважила, що міжнародний арбітраж і господарські суди вирішують принципово різні категорії спорів. Арбітраж, як правило, обирають сторони транскордонних відносин, де завжди є іноземний елемент. І роблять це не замість національного суду, а щоб уникнути дисбалансу, коли для однієї зі сторін будь-який державний суд є чужою юрисдикцією з незнайомими правилами. Натомість арбітраж дає сторонам рівні умови, гнучкість і нейтральність. При цьому кількість арбітражних справ за участю українських сторін обчислюється сотнями на рік, тоді як господарських справ – тисячами, тобто перетин є незначним.
Олена Перепелинська також сказала, що українське законодавство вже передбачає чіткий механізм взаємодії: якщо сторона посилається на арбітражну угоду, господарський суд зобов'язаний направити справу до арбітражу. Це забезпечує баланс між двома системами.
Підсумовуючи, вона відзначила, що Україна демонструє помітний прогрес у формуванні проарбітражної судової практики і має хороші показники в регіональному порівнянні. Правильна взаємодія господарських судів і арбітражу, на її думку, підвищує репутацію обох інститутів і є важливим маркером інвестиційної привабливості країни.
Член Європейської Бізнес Асоціації (EBA) Олена Перцова зосередила увагу на довірі бізнесу до суду як критерії ефективного судового захисту. Вона презентувала результати щорічного дослідження, яке EBA проводить з 2013 року, «Судовий індекс 2025 рік. Дванадцята хвиля». Індекс складається з трьох компонентів: оцінки довіри керівників компаній до судової системи, оцінки її неупередженості та середньої оцінки семи факторів організації та діяльності судів.
Інтегральне значення індексу 2025 року становить 2,75 з 5 можливих. Це найкращий результат за всю історію досліджень, що на 0,15 бали вище порівняно з 2024 роком.
Серед юрисдикцій господарські суди традиційно отримують найвищі оцінки: інтегральний показник – 2,83, тоді як адміністративні суди мають 2,74, а загальні – 2,67.
З-поміж семи факторів найвищу оцінку отримали кваліфікація та професіоналізм суддів (3,33), а найнижчу – незалежність судової системи від органів влади (2,8), що доповідачка назвала «спільним великим болем», зауваживши, що ця оцінка адресована не так судам, як державі в цілому. Серед головних негативних факторів респонденти традиційно називають корупцію та хабарництво, довготривалість розгляду справ, а також залежність суддів від інших гілок влади.
Третю сесію конференції «Виконання судових рішень у господарських спорах як частина права на справедливий суд» модерував суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Володимир Погребняк. У межах цієї частини заходу учасники обговорили питання щодо обов’язковості судового рішення, баланс прав сторін і ефективність виконавчого провадження як запоруку довіри до правосуддя та чинник впливу на економічні відносини.
Виступаючи з доповіддю на тему «Обов’язковість судового рішення як елемент верховенства права», Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко наголосила, що питання, запропоновані для обговорення, є нагальними й важливими для наших суспільних відносин. В умовах повномасштабної війни рф проти України застосування Конвенції на національному рівні та виконання рішень ЄСПЛ набувають ключового значення. Попри щоденні виклики, зобов'язання України не зменшуються. Навпаки, увага міжнародної спільноти до наших дій зараз значно прискіпливіша. Важливим чинником є і євроінтеграційний шлях України. Порушення, на які вказував ЄСПЛ, детально оцінює Європейська комісія. Ці показники – маркер спроможності нашої держави стати повноправним членом Європейського Союзу, наголосила доповідачка.
За словами спікерки, усталена практика ЄСПЛ та досвід українських судів свідчить, що правосуддя не вимірюється в момент проголошення рішення. Його справжня цінність вимірюється тим, наскільки воно реальне для людини, на користь якої ухвалене. Саме етап виконання судових рішень є найсуворішим тестом на життєздатність верховенства права в Україні.
Виконання рішення – це невід'ємна складова права на справедливий суд. Це аксіома європейського правопорядку, закладена ще у класичній справі ЄСПЛ Hornsby v. Greece. Суд чітко зазначив: право на справедливий суд було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла остаточному, обов’язковому судовому рішенню залишатися недієвим на шкоду одній зі сторін. Логіка ЄСПЛ беззаперечна, оскільки ст. 6 Конвенції не припиняє своєї дії після проголошення рішення. Вона реалізується повною мірою лише тоді, коли рішення фактично виконане. Це правило є засадничим для всього судочинства, зокрема й для господарського.
На проблему невиконання, як зазначила Маргарита Сокоренко, варто дивитися ширше. За кожним таким випадком стоять не абстрактні правовідносини, а реальні економічні збитки: заморожені обігові кошти, зірвані контракти та невиплачені зарплати. Крім того, це маркер для інвесторів, які оцінюють надійність ведення бізнесу в Україні саме за показником ефективності виконання судових рішень. Саме тому важливий другий ключовий елемент – юридична визначеність. Виконання має сенс лише тоді, коли рішення є остаточним. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що принцип юридичної визначеності виключає право сторін вимагати перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою нового розгляду справи.
Ще один аспект, який чітко простежується у пілотних справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Бурмич та інші проти України», – це борги державних або контрольованих державою підприємств. Системне невиконання рішень щодо них, зумовлене різними мораторіями, позбавляє стягувачів їхнього законного права. ЄСПЛ констатував, що Україна – не єдина країна з такою проблемою, проте в нас вона залишається невирішеною вже понад 20 років. Конвенція наголошує, що держави мають організувати свою правову систему так, щоб гарантувати реальне виконання судових рішень.
На завершення доповідачка наголосила, що невиконання судових рішень – це комплексне питання, яке виходить за межі судової системи, хоча роль суду в цьому процесі залишається ключовою. У цьому контексті вона виділила три важливі аспекти: чіткість формулювання та тлумачення рішення задля його ефективного виконання, судовий контроль за цим процесом, а також упровадження конвенційних стандартів на початковому етапі.
Суддя Земельного суду Берліна Тобіас Ольснер поділився досвідом ефективного виконання судових рішень, зокрема в контексті забезпечувальних заходів та їх транскордонного застосування в Європі.
Спікер зосередився на комерційних спорах, адже ефективне виконання рішень у цій сфері є важливим: воно визначає, чи залишиться вердикт суду лише на папері, чи буде втілений на практиці. Аналізуючи практику ЄС, доповідач продемонстрував механізм взаємодії трьох ключових компонентів: заходів забезпечення, заходів збереження та транскордонного виконання.
Крім того, суддя звернув увагу на формулу захисту на внутрішньому ринку ЄС:
- негайний захист (забезпечувальні заходи);
- забезпечення позову (арешт активів);
- загальноєвропейське виконання (регламенти ЄС).
За його словами, в європейській правовій системі судовий захист – це не одномоментний акт, а комплексний процес, який об'єднує терміновість, примусове виконання і транскордонну правову інтеграцію в єдину функціональну структуру.
«Застосовність віндикації до частини сформованої земельної ділянки: логіко-філософський аналіз» – тема виступу судді Східного апеляційного господарського суду Дениса Попкова.
Говорячи про визначення меж віндикації за видом речі та об’єктом захисту, спікер зазначив, що законодавець не обмежує застосування віндикації залежно від того, рухомою чи нерухомою є річ. Ключовим критерієм для обрання цього способу захисту є те, що об'єктом завжди виступає предмет матеріального світу. З іншого боку, статті 387, 388 та 390 ЦК України прямо вказують на власника, чиєю іманентною ознакою є право власності. Оскільки щодо землі право власності пов’язане з її формуванням, постає логічний висновок: об’єктом захисту віндикації завжди є вже існуюче речове право, а не лише легітимний інтерес щодо нього. У цьому контексті можна відокремити загальні об’єкти віндикації від землі, яка має подвійну природу та вимір.
Під час виступу доповідач також окреслив співвідношення і пріоритетність фізико-просторового та юридичного вимірів. На його думку, можливість виконання судового рішення про віндикацію частини земельної ділянки має ґрунтуватися на тому, що саме ЦК України як основа цивільного законодавства визначає способи захисту. Натомість інші закони (про кадастр, землеустрій чи державну реєстрацію) регулюють лише процедуру створення юридичної проєкції, яка має розгортатися на етапі виконання рішення.
На завершення Денис Попков представив аудиторії власне бачення механізму виконання рішень про віндикацію частини сформованої земельної ділянки.
Про баланс прав стягувача і боржника у виконавчому провадженні розповів заступник голови Ради Асоціації приватних виконавців України Андрій Авторгов.
Спікер зазначив, що, на відміну від судового процесу, де сторони користуються рівними процесуальними правами, у виконавчому провадженні ситуація кардинально інша. Звісно, сторони мають спільні права, проте стягувача цікавить не просто ознайомлення з матеріалами, а його головне фундаментальне право – право на фактичне виконання судового рішення. Баланс полягає не в зіставленні цих прав, а в їхньому значенні для досягнення кінцевої мети – повного виконання рішення суду без зайвих зволікань. Боржник у виконавчому провадженні також має низку законодавчих прав та гарантій: співмірність і пропорційність, судовий захист, соціальні гарантії, захист житлових прав.
Окрім прав, боржник має й чітко визначені обов'язки:
- утримуватися від дій, які унеможливлюють виконання рішення;
- надавати доступ приватному чи державному виконавцю до житлових та інших приміщень чи сховищ;
- подавати декларацію майнового характеру й повідомляти про зміну цих відомостей;
- з'являтися на вимогу виконавця.
На перший погляд, законодавство виглядає збалансованим. Проте, крім прав та гарантій боржника, законодавець запровадив значну кількість пільг і заборон, відомих як мораторії у виконавчому провадженні (як щодо юридичних, так і щодо фізичних осіб).
На думку Андрія Авторгова, будь-яке звільнення від примусового виконання має бути обґрунтованим, обмеженим у часі, тлумачитися звужено та відповідати стандартам пропорційності, які сформульовані в судовій практиці ЄСПЛ, оскільки запровадження таких мораторіїв порушує принцип рівності всіх суб'єктів власності та господарювання.
Окремої уваги, як зазначив доповідач, заслуговує й проблема зловживання боржниками своїми правами. На його переконання, у профільному законодавстві необхідно закріпити чіткі критерії та орієнтовний перелік дій, які кваліфікуються як зловживання.
Підсумовуючи, спікер відзначив критичний дисбаланс у виконавчому провадженні на користь боржника. Це чітко підтверджується статистикою, яка свідчить про низький рівень виконання судових рішень в Україні.
Міжнародний експерт з питань виконання судових рішень проєкту ЄС «Право-Justice» Массіміліано Блазоне виступив із доповіддю на тему «Оцінка ефективності та якості системи виконання рішень: європейські підходи та застосування в Україні». Зокрема, він виділив п’ять ключових факторів ефективної системи правозастосування: процедурна ефективність, прозорість, доступність, справедливість та професійне управління.
Під час виступу доповідач презентував аналіз досвіду держав – членів ЄС та надав практичні рекомендації для України. Експерт порадив упровадити ключові показники ефективності (KPI), які б охоплювали як результативність, так і справедливість системи. Серед інших рекомендацій:
- визначити перелік цих показників у співпраці з усіма зацікавленими сторонами та заздалегідь узгодити методологію збору даних;
- створити незалежний орган моніторингу зі статистичною експертизою для об'єктивної публічної звітності;
- розробити план забезпечення сталого розвитку та інтегрувати структуровані опитування користувачів;
- активно залучати до процесів приватних виконавців.
Спікер наголосив, що євроінтеграція України вимагає системи правозастосування, яка гармонійно поєднує ефективність і справедливість. Впровадження KPI є стратегічним пріоритетом Дорожньої карти з питань верховенства права, а не формальністю. Для цього рекомендовано застосовувати широкий, диверсифікований набір показників за всіма п'ятьма вимірами.
Під час другого дня Міжнародної науково-практичної конференції «Господарська юрисдикція України: 35 років розвитку та європейські орієнтири» відбулася церемонія нагородження переможців конкурсу творчих робіт (есе у формі наукового дослідження) на тему «Цінності та принципи господарського судочинства: європейський вектор розвитку», проведеного з нагоди 35-ї річниці з дня утворення господарських (арбітражних) судів України.
Переможцями конкурсу стали:
▪️ Анастасія Бессонова, студентка Національного університету «Львівська політехніка» (науковий керівник – Мар’яна Тарнавська);
▪️ Софія Котельчук, студентка Волинського національного університету імені Лесі Українки (науковий керівник – Антон Демчук);
▪️ Діана Правосудько, студентка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (науковий керівник – Інеса Шуміло);
▪️ Олег Пришляк, студент Національного університету «Львівська політехніка» (науковий керівник – Світлана Кравчук);
▪️ Євгенія Хорошун, студентка Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (науковий керівник – Антон Гужва).
Дипломи переможцям та їхнім науковим керівникам вручили очільниця КГС ВС Лариса Рогач і секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, член конкурсної комісії Олег Васьковський.
Також у межах другого дня конференції голова Господарського суду Луганської області, співзасновниця та заступниця голови ГО «Міжрегіональний експертний центр "Pro Justice" Олена Фонова презентувала експертне дослідження «Юрисдикційний аналіз судового контролю в Україні».
Спікерка відзначила, що в Україні фіксується значна кількість невиконаних судових рішень. Водночас держава потребує дієвих механізмів для стимулювання їх виконання, зокрема у справах зобов’язального характеру та в провадженнях, у яких відсутні мораторії чи об’єктивні фінансові перешкоди тощо.
Мета дослідження – оцінити та виміряти реальну ефективність судового контролю на прикладі адміністративної юрисдикції, а також проаналізувати відповідні результати його застосування в господарському та цивільному процесах.
Олена Фонова поінформувала, що дослідження охопило всю територію України із залученням близько 500 респондентів. У межах роботи проаналізовано масив судових рішень за 2021–2025 роки. Результати свідчать, що найпоширенішими у практиці опитаних є соціальні та податкові спори.
Так, за результатами опитування, 77 % респондентів мали досвід тривалого невиконання судових рішень, причому 37 % із них стикаються з цією проблемою систематично. Натомість 23 % опитаних зазначили, що ніколи не мали подібного досвіду.
Серед головних причин невиконання судових рішень респонденти виділили такі:
- недостатнє державне фінансування – 58 %;
- відсутність дієвих механізмів примусового виконання – 43 %;
- бездіяльність органів примусового виконання – 26 %;
- недостатній судовий контроль після ухвалення рішення – 21 % (цю позицію переважно висловлювали позивачі).
За словами доповідачки, серед основних переваг судового контролю для судової системи опитані зазначили забезпечення верховенства права (47 %), підвищення ефективності правосуддя (45 %), а також зростання довіри до суду (39 %). Водночас для позивачів головними перевагами стали: додаткові гарантії захисту прав (56 %), підвищення дисципліни органів державної влади (42 %) та забезпечення принципу верховенства права (40 %).
Окрім цього, спікерка звернула увагу на недоліки процедури судового контролю, а також зупинилася на фундаментальних перепонах процесу правозастосування. Зокрема, учасники дослідження відзначили дефіцит бюджету, формалізм у звітності, персоніфікацію відповідальності й технічні бар’єри.
До учасників конференції також звернувся Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Денис Маслов, який привітав представників господарської юрисдикції з 35-річчям та відзначив їхню роботу в умовах повномасштабної війни.
У своєму виступі він наголосив, що господарські суди продовжують забезпечувати здійснення правосуддя попри ракетні обстріли, атаки безпілотників, відключення електроенергії та інші виклики воєнного часу. Навіть в умовах війни господарські справи проходять усі три судові інстанції менш ніж за рік. На його переконання, такі результати свідчать про високий рівень організації роботи судової системи та професіоналізм людей, які забезпечують її функціонування.
Голова Комітету підкреслив, що це є заслугою як суддів, так і працівників апаратів судів, які продовжують виконувати свою роботу в надзвичайно складних умовах. Він також відзначив позитивні зміни в кадровому забезпеченні апеляційних судів і висловив сподівання на подальше вирішення кадрових питань у судах першої інстанції.
Робота другого дня конференції продовжилася сесією «Судове адміністрування: управління, навантаження, технології», у межах якої учасники обговорили управлінські та інституційні чинники якості й своєчасності господарського правосуддя. Фокус дискусії був зосереджений на організації роботи судів, навантаженні на суддів, цифрових інструментах і тому, як адміністративні рішення впливають на гарантії справедливого розгляду справ.
Модератор сесії суддя ВС у КГС Єгор Краснов наголосив, що сьогодні господарська юрисдикція перебуває на етапі, коли якість правосуддя дедалі більше залежить не лише від змісту правових норм чи професійності судді, а й від інституційної спроможності судової системи забезпечувати швидкий і якісний розгляд справ. За його словами, сучасні виклики вимагають комплексного підходу до організації роботи судів, а тому в центрі дискусії перебували питання кадрового забезпечення, подолання дефіциту суддівських кадрів, подальшого розвитку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та впровадження новітніх технологій, зокрема інструментів штучного інтелекту.
Представляючи тематику обговорення, Єгор Краснов звернув увагу, що цифрові технології відкривають нові можливості для підвищення ефективності судочинства, однак їх застосування не повинно підміняти роль судді чи створювати ризики для незалежності правосуддя. Саме тому окрему увагу учасники сесії приділили пошуку балансу між технологічними інноваціями та фундаментальними гарантіями справедливого судового розгляду.
Радниця заступника Міністра цифрової трансформації України Оксана Літвінова представила бачення створення ефективної системи управління для реформування та підтримки ІТ у системі правосуддя в контексті виконання Дорожньої карти з питань верховенства права. Вона наголосила, що ключовим завданням цифровізації є створення умов, за яких інноваційні рішення та автоматизовані процеси працюватимуть як допоміжний інструмент для судді, даючи можливість зосередитися на розгляді складних справ і правових питань.
Спікерка навела дані щодо навантаження на господарські суди, звернувши увагу на значний обсяг спорів, пов’язаних із договірними правовідносинами та процедурами банкрутства, які потребують опрацювання великих масивів документів. У цьому контексті вона підкреслила потенціал цифрових рішень, інтеграції державних реєстрів та автоматизації процесів для підвищення ефективності роботи судової системи.
У виступі було зроблено акцент і на перспективах використання штучного інтелекту в межах подальшого розвитку ЄСІТС. За словами Оксани Літвінової, ШІ має розглядатися як асистент судді, здатний допомагати в пошуку та аналізі інформації, роботі з великими масивами документів, підготовці проєктів процесуальних документів і виконанні інших рутинних завдань. Водночас оцінка доказів, формування правової позиції та ухвалення судового рішення повинні залишатися виключно за суддею.
На завершення доповіді вона окреслила бачення подальшої цифрової трансформації правосуддя, за якої інтеграція інформаційних систем, електронний документообіг та автоматизований обмін даними між державними реєстрами сприятимуть підвищенню оперативності, доступності й ефективності судового захисту.
Голова Державної судової адміністрації України Максим Пампура зосередився на питаннях розвитку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, матеріально-технічного забезпечення судів та відновлення судової інфраструктури в умовах війни.
Щодо перспектив розвитку ЄСІТС Максим Пампура нагадав, що базові модулі системи функціонують із 2021 року, а господарські суди стали першими, де їх було впроваджено в повному обсязі. Він повідомив, що наприкінці 2024 року та у 2025 році було затверджено концепцію і Дорожню карту розвитку ІТ-рішень у судовій системі, а реалізація подальших етапів здійснюється за підтримки міжнародних партнерів.
За словами Голови ДСА України, у межах наступного етапу розвитку ЄСІТС передбачено модернізацію Єдиного державного реєстру судових рішень, створення Єдиного державного реєстру виконавчих документів, розвиток блоку «Суддівське досьє» та цифрових рішень у сфері фінансів і кадрового управління. Водночас він наголосив, що впровадження всіх передбачених підсистем є тривалим процесом, розрахованим на кілька років.
Під час виступу йшлося про відновлення судових установ, які зазнали пошкоджень унаслідок збройної агресії рф. Голова Державної судової адміністрації України поінформував про перебіг робіт із відновлення приміщень господарських судів Чернігівської та Харківської областей, а також нагадав, що у 2024 році Господарський суд Миколаївської області був забезпечений новим приміщенням.
Окремо Максим Пампура звернув увагу на проблему розміщення окремих судів в орендованих приміщеннях. За його словами, Державна судова адміністрація України спільно із судами працює над пошуком рішень для забезпечення належними приміщеннями Центрального апеляційного господарського суду й Північного апеляційного господарського суду, що набуває особливої актуальності в умовах збільшення суддівського корпусу та зростання навантаження на ці суди.
До обговорення також долучився Голова Ради суддів України Віталій Саліхов, який зупинився на кадровому забезпеченні судової системи, організації роботи судів та викликах, пов’язаних із розподілом навантаження між суддями.
Відповідаючи на запитання щодо можливості запровадження гнучкої територіальної юрисдикції для окремих категорій справ, він наголосив, що будь-які зміни в цій сфері мають здійснюватися виважено та насамперед відповідати інтересам учасників судового процесу. На його переконання, подібні механізми доцільно спочатку апробувати на рівні окремого суду, а вже після оцінки результатів розглядати можливість їх ширшого застосування.
Водночас Віталій Саліхов зауважив, що ключовим викликом для судової системи залишається кадровий дефіцит. За його словами, вирішення проблеми надмірного навантаження на суддів насамперед пов’язане із заповненням вакантних посад, адже навіть сучасні технологічні рішення не можуть повною мірою компенсувати нестачу суддівських кадрів. Він також висловив переконання, що кожна справа потребує індивідуального підходу, а остаточне вирішення спору має залишатися виключно за суддею.
Голова Ради суддів України говорив і про реалізацію рішень ХХ чергового з’їзду суддів України. Серед першочергових завдань він назвав формування нового складу Вищої ради правосуддя у зв’язку із завершенням повноважень частини її членів, а також необхідність запуску процедури формування конкурсної комісії для відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Під час дискусії він підтримав необхідність удосконалення підходів до оцінки навантаження на суддів, зазначивши, що при визначенні фактичного обсягу роботи слід враховувати не лише кількість справ, а й їх складність, обсяг процесуальних матеріалів та особливості розгляду окремих категорій спорів.
Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Роман Сабодаш зосередився на питаннях кадрового забезпечення судової системи, перебігу конкурсних процедур і механізмах подолання кадрового дефіциту в судах.
Роман Сабодаш детально зупинився на процедурних особливостях спеціальної перевірки, зауваживши, що вона потребує взаємодії з низкою державних органів та опрацювання значного обсягу документів. Водночас він підкреслив, що ВККС України продовжує одночасно працювати над кількома конкурсними процедурами, зокрема конкурсами до апеляційних судів і формуванням нових спеціалізованих адміністративних судів.
Звернув увагу член ВККС України і на питання щодо заповнення вакансій у найбільш навантажених судах. Він зазначив, що саме такі пріоритет надається конкурсним процедурам саме в цих судах під час планування конкурсних процедур, а Комісія враховує як рівень навантаження, так і актуальні потреби окремих регіонів.
Під час дискусії обговорили механізми переведення і тимчасового відрядження суддів. За словами Романа Сабодаша, нині саме відрядження залишається основним інструментом оперативного реагування на кадровий дефіцит у судах. Водночас він звернув увагу на складність пошуку балансу між потребами судів, які потребують додаткового кадрового ресурсу, та інтересами самих суддів, зокрема тих, які прагнуть повернутися до роботи у своїх регіонах.
Окремо спікер відзначив виклики, пов’язані з кадровим забезпеченням судів у регіонах, наближених до зони бойових дій, де навантаження на суддівський корпус залишається особливо високим. У цьому контексті він наголосив на важливості системного підходу до формування суддівського корпусу та своєчасного заповнення вакантних посад.
Після завершення тематичних дискусій підсумки Міжнародної науково-практичної конференції підбила голова КГС ВС Лариса Рогач. Вона зауважила, що протягом двох днів учасники обговорювали широке коло питань, які визначають сучасний розвиток господарського судочинства: роль судів у суспільстві та економіці, сприйняття судової влади з боку держави, бізнесу і громадян, виконання судових рішень як невід’ємну складову права на справедливий суд, а також питання щодо судового адміністрування, управління та кадрового забезпечення.
Лариса Рогач наголосила, що окрему увагу під час конференції було приділено пошуку внутрішніх ресурсів і механізмів, які дозволяють судовій системі забезпечувати належне здійснення правосуддя навіть в умовах значного навантаження та нестачі кадрів. Вона висловила переконання, що проведені дискусії стали корисним майданчиком для обміну досвідом і вироблення спільних підходів до подальшого розвитку господарської юрисдикції.
Підбиваючи підсумки заходу, очільниця КГС ВС подякувала учасникам конференції, спікерам, модераторам і членам робочої групи КГС ВС, які долучилися до підготовки та проведення заходу. Окремі слова вдячності вона адресувала міжнародним партнерам, які підтримали організацію конференції, а також усім фахівцям, які забезпечували її проведення.
Завершуючи конференцію, Лариса Рогач висловила вдячність Збройним Силам України, завдяки яким захід відбувся в безпечних умовах і без перерв, пов’язаних із безпековими викликами, що дало змогу учасникам зосередитися на фаховій дискусії та обговоренні актуальних питань розвитку господарського судочинства.
З презентаціями спікерів заходу можна ознайомитися за посиланням – https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/konferencii/mizhnarodna_naukovopraktychna_konferentsiya_35_rokiv_rozvutky.
Відеозапис конференції доступний на ютуб-каналі ВС:
- перший день – ;
- другий день – https://www.youtube.com/watch?v=Ckb77UdM4gQ.
