Процедура in absentia є особливим механізмом кримінального провадження, який дає можливість здійснювати досудове розслідування та судовий розгляд за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. У національному законодавстві йдеться про спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження, правове регулювання яких визначене, зокрема, главою 24-1 Кримінального процесуального кодексу України, а також частиною третьою статті 323 КПК України.
Сутність цього інституту полягає в тому, що особа не повинна мати можливості уникнути кримінальної відповідальності лише шляхом переховування від органів досудового розслідування і суду. Саме тому законодавець передбачив спеціальну процедуру для випадків, коли підозрюваний або обвинувачений свідомо ухиляється від участі у кримінальному провадженні, перебуває поза межами досяжності української юстиції або знаходиться на тимчасово окупованій території. Такий підхід спрямований не на спрощення процесу, а на забезпечення реального здійснення правосуддя в умовах, коли звичайні процесуальні механізми виявляються недостатніми. Нормативною основою цього порядку є саме Кримінальний процесуальний кодекс України, який визначає підстави, умови та процесуальні гарантії спеціального провадження.
🛡️ Особливої актуальності процедура in absentia набула після запровадження в Україні воєнного стану та в умовах триваючої збройної агресії рф. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII визначає правові засади функціонування держави в особливий період, а Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII встановлює спеціальний правовий режим таких територій. Саме поєднання цих обставин зумовило істотне зростання кількості кримінальних проваджень, у яких підозрювані чи обвинувачені перебувають на тимчасово окупованих територіях України, на території держави-агресора або переховуються від слідства і суду поза межами контрольованої території. За таких умов процедура in absentia стала важливим інструментом, що дозволяє продовжувати кримінальне провадження та не допустити блокування правосуддя лише через фізичну відсутність особи.
Водночас застосування спеціального провадження не означає відступу від конституційних гарантій. Право на судовий захист і професійну правничу допомогу гарантовані статтями 55 і 59 Конституції України, а в умовах воєнного стану конституційні гарантії не можуть тлумачитися як такі, що усувають обов’язок держави забезпечити право особи на захист. Крім того, стаття 64 Конституції України визначає межі можливого обмеження прав під час воєнного стану.
Отже, навіть у справах in absentia держава зобов’язана забезпечити справедливий баланс між публічним інтересом у притягненні винних до відповідальності та правом особи на захист. Саме тому така процедура можлива лише за наявності передбачених законом умов і з дотриманням чітко встановлених процесуальних вимог.
Однією з ключових особливостей процедури in absentia є те, що суд повинен перевірити не лише формальні підстави для її застосування, а й належність повідомлення особи про кримінальне провадження. Важливе значення має підтвердження того, що орган досудового розслідування та суд вжили всіх передбачених законом заходів для виклику підозрюваного чи обвинуваченого. Крім того, у таких справах обов’язковою є участь захисника, що є однією з основних гарантій права на захист. Отже, in absentia не є «заочним засудженням» у спрощеному розумінні, а спеціальною процесуальною формою, у межах якої зберігаються базові стандарти справедливого судового розгляду.
Практичне значення цього механізму особливо помітне у справах про злочини проти основ національної безпеки України, колабораційну діяльність, державну зраду, воєнні злочини та інші кримінальні правопорушення, вчинені в умовах збройного конфлікту. У подібних категоріях справ обвинувачені нерідко залишаються на тимчасово окупованих територіях, співпрацюють з окупаційними структурами або перебувають під захистом держави-агресора. За відсутності процедури in absentia значна кількість таких проваджень фактично не могла б бути передана на судовий розгляд, що суперечило б принципу невідворотності кримінальної відповідальності та суспільному запиту на справедливість. Правовий режим тимчасово окупованих територій і воєнного стану створює нормативний контекст, у якому цей інститут набуває не лише процесуального, а й суспільного значення.
Таким чином, процедура in absentia є відповіддю кримінальної юстиції на сучасні виклики, пов’язані з війною, окупацією частини території України та необхідністю забезпечення належного правосуддя навіть за відсутності обвинуваченого. Її призначення полягає не в спрощенні кримінального процесу, а в тому, щоб унеможливити уникнення відповідальності через переховування від правосуддя. За умови суворого дотримання вимог КПК України та конституційних гарантій права на захист цей механізм дозволяє забезпечити баланс між інтересами держави, правами потерпілих і правами сторони захисту. Саме тому в умовах воєнного стану процедура in absentia стала одним із найбільш актуальних інструментів кримінального судочинства в Україні.
Нормативну основу цього інституту становлять Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» та Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
