Інтеграція технологій штучного інтелекту в діяльність судів є об’єктивною реальністю сучасного правосуддя, що відкриває можливості для підвищення його ефективності та якості за умови належного нормативного врегулювання й дотримання принципів верховенства права і прав людини. Про це розповів суддя Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич під час виступу на XI щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми судового права».
Він зазначив, що в сучасному світі технології штучного інтелекту широко застосовуються в різних сферах людської діяльності й судочинство не є винятком. Водночас використання цих технологій у правозастосуванні зумовлює необхідність визначення чітких меж і способів їх застосування, оскільки це створює відповідні виклики як для судової системи, так і для учасників судових процесів.
Суддя акцентував, що орієнтиром для національної судової системи щодо використання технологій штучного інтелекту є міжнародні стандарти, зокрема документи Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) та Консультативної ради європейських суддів (КРЄС). Він звернув увагу на положення Європейської етичної хартії про використання штучного інтелекту в судових системах та їхньому середовищі, відповідно до якої застосування таких технологій має здійснюватися з дотриманням основних прав людини, принципів недискримінації, якості й безпеки, прозорості, безсторонності та контролю користувача.
Віталій Уркевич зупинився й на Керівних принципах CEPEJ щодо використання генеративного штучного інтелекту в судах (2025), які передбачають практичні підходи до його безпечного впровадження. За словами судді, генеративний штучний інтелект може застосовуватися для управління справами, обробки документів, надання інформаційних послуг і підготовки стандартних матеріалів. Водночас під час його використання у процесах дослідження й тлумачення фактів і права, а також застосування норм права до конкретних обставин справи необхідно забезпечити дотримання принципів правової визначеності, незалежності суду, прозорості й ефективного людського контролю.
Також у виступі йшлося про підходи КРЄС, викладені у Висновку № 26 (2023), відповідно до яких застосування асистивних (допоміжних) технологій у судочинстві має здійснюватися з метою підтримки «людського» правосуддя, підвищення точності судових рішень, ефективності та оперативності їх ухвалення, а також зміцнення незалежності й неупередженості судової влади.
Говорячи про національну практику, суддя наголосив, що у Верховному Суді розроблено і затверджено Положення про використання технологій штучного інтелекту працівниками Апарату Верховного Суду. Документ визначає загальні засади їх застосування й передбачає, що штучний інтелект є допоміжним інструментом і не може замінити професійне судження, критичне мислення та правову оцінку людини, а також не повинен впливати на незалежність і неупередженість суддів.
Положенням, зокрема, встановлено обмеження щодо використання технологій штучного інтелекту, які стосуються заборони їх застосування для опрацювання інформації з обмеженим доступом, прогнозування судових рішень у конкретних справах, автоматичного створення процесуальних документів, аналізу поведінки працівників, а також обробки матеріалів, що містять персональні дані. Водночас визначено напрями, у яких використання таких технологій є допустимим: узагальнення судової практики, аналіз судових рішень, підготовка аналітичних матеріалів, автоматизація робочих процесів, інформаційна діяльність суду, створення чат-ботів, переклад документів і забезпечення професійного розвитку та ін.
Як приклад практичного застосування технологій штучного інтелекту в діяльності ВС Віталій Уркевич навів Базу правових позицій Верховного Суду, яка є інтелектуальною системою пошуку правових висновків із використанням сучасних технологій добору релевантної судової практики (https://lpd.court.gov.ua).
