Під час науково-практичного круглого столу «Право на дитинство: виклики сьогодення та перспективи захисту в Україні», який відбувся в Навчально-науковому інституті права КНУ імені Тараса Шевченка, суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак наголосила, що принцип найкращих інтересів дитини є наріжним каменем усіх рішень, що стосуються дітей, та визначає підходи як у національній, так і в світовій судовій практиці.
Принцип найкращих інтересів дитини, закріплений у ст. 3 Конвенції про права дитини, є обов’язковим орієнтиром для всіх органів влади. Саме тому національні суди широко застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, яка окреслила фундаментальні підходи: збереження зв’язку дитини з родиною за відсутності явної неблагополучності та забезпечення розвитку в безпечному, стабільному і спокійному середовищі.
Суддя навела показовий приклад впливу європейських стандартів на українську практику. До 2016 року існувала усталена позиція, за якою дитину можна було розлучити з матір’ю лише у деяких випадках. Однак після перегляду справи «М. С. проти України» Велика Палата Верховного Суду докорінно змінила підхід, оскільки батько й мати є абсолютно рівними у своїх правах, а презумпція «переваги матері» відсутня. Це дозволило сформувати сучасну і збалансовану практику у спорах щодо визначення місця проживання дитини та способів участі у вихованні.
Ольга Ступак також акцентувала, що реалізація принципу найкращих інтересів дитини неможлива без створення комфортних умов для з’ясування її думки. Спілкування дитини із судом – це завжди стрес, тому сьогодні активно впроваджуються заходи, які забезпечують правосуддя, дружнє до дитини.
При оцінці елементів, які по суті становлять «найкращі інтереси дитини», суд здійснює оцінку потреб кожної конкретної дитини з урахуванням її психологічних особливостей та комплексу обставин: індивідуальності, прихильності до кожного з батьків, вразливості, готовності кожного з батьків забезпечити розвиток дитини у стабільному безпечному середовищі.
Суддя звернула увагу й на іншу важливу проблему воєнного часу, а саме ускладнення роботи органів опіки та піклування. Багато територій є тимчасово окупованими або небезпечними, а участь представників органів опіки в засіданнях обмежена. Верховний Суд сформував позицію, за якою відсутність висновку органу опіки не може бути перешкодою для захисту прав дитини та ухвалення рішення по суті справи.
Окрема частина виступу була присвячена зростанню кількості справ, що стосуються сімейних правовідносин. За словами Ольги Ступак, сьогодні фактично кожна третя цивільна справа, яка надходить до Верховного Суду, пов’язана з правами дітей. Війна, масовий виїзд матерів із дітьми за кордон, складність підтримання контакту з одним із батьків – усе це призвело до збільшення спорів щодо способів участі у вихованні, визначенні місця проживання, позбавлення батьківських прав та застосування Гаазьких конвенцій про повернення дітей. Суддя навела приклади, коли іноземні суди приймають рішення про повернення дітей в Україну і змушені враховувати як обставини безпеки, так і добробут дитини.
Суддя розповіла про практичні ситуації, що демонструють різноманіття спорів, зокрема випадки, коли батьки звертаються до суду навіть для визначення імені новонародженої дитини. Це засвідчує потребу в розвитку альтернативних способів вирішення спорів.
Фото надали організатори.
