Право на судовий захист є однією з характерних рис демократичного суспільства. Можливість звернутися за допомогою до органу, рішення якого має юридичне значення та є обов’язковим до виконання, гарантується Конституцією України. Проте, на реалізацію цього права закон виділяє певний час, протягом нього особа повинна підготувати та подати до суду всі необхідні документи.
Що таке позовна давність та як вона обчислюється?
Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За загальним правилом він становить 3 роки.
Дещо скорочені часові рамки, а саме 1 рік, застосовуються до вимог про:
- стягнення неустойки (штрафу, пені);
- спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа;
- переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;
- недоліки проданого товару;
- розірвання договору дарування;
- перевезення вантажу, пошти;
- оскарження дій виконавця заповіту;
- визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
Для пошуку істини у спорах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави законодавець виділяє, навпаки, більшу позовну давність – 4 роки.
Варто зазначити, що позовна давність, встановлена законом, може бути лише збільшена за домовленістю сторін, її скорочення забороняється. Відповідний договір має бути укладений у письмовій формі.
Коли починається перебіг позовної давності?
День, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила є моментом, з якого починається перебіг позовної давності.
Також моментом початку перебігу позовної давності в окремих спорах є день:
- припинення стороннього впливу на волю особу, якщо необхідно визнати недійсним правочин, котрий укладено під впливом насильства;
- коли почалося виконання нікчемного правочину, яким порушено права;
- досягнення повноліття особою, цивільне право або інтерес якої було порушено;
- поміщення у медіа недостовірної інформації про особу або день, коли вона довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
- набуття оспорюваних активів відповідачем у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
У випадках із зобов’язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку їх виконання. Якщо ж він не вказаний або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. У разі надання боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, то перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.
Як зупинити або перервати перебіг позовної давності?
У разі виникнення обставин, визначених Цивільним кодексом України, перебіг позовної давності зупиняється та відновлюється з моменту їх припинення. До переліку таких обставин належить:
- непереборна сила – це коли пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна подія;
- відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах,з визначених законом;
- зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
- перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Також це трапляється у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, або ж якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув, до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Які наслідки спливу позовної давності?
Суд приймає до розгляду позовну заяву про захист цивільного права або інтересу незалежно від спливу строків позовної давності. Проте, якщо інша сторона заявить про недотримання позивачем встановлених термінів – це є підставою для відмови у позові. Лише, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягатиме захисту.
Разом з тим, особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Також існують випадки, на які позовна давність не поширюється:
- на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;
- на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;
- на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;
- на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);
- на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів;
- на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна.
Отже, позовна давність – це не просто формальність, а ключовий правовий інструмент, що визначає межі доступу до судового захисту. Знання строків, умов їх перебігу, підстав для зупинення чи переривання є необхідним для своєчасного та ефективного відстоювання своїх прав. Недотримання цих строків може коштувати можливості поновити порушене право.
