Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, за позовом фізичної особи витребував земельну ділянку з чужого незаконного володіння агропідприємства. Судові рішення мотивовані тим, що строк договору оренди спірної ділянки закінчився 13 червня 2022 року, додаткової угоди до договору про збільшення цього строку не укладено, згоди та повноважень на укладення й підписання такої угоди іншій особі позивач не надавав.
Також апеляційний суд не погодився з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував положення Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», оскільки законодавець дозволив під час дії воєнного стану вважати поновленими на один рік без волевиявлення сторін договори оренди земельних ділянок саме щоб спростити оформлення відповідних змін для тих сторін, які бажають продовжити ці правовідносини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення й відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.
У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов’язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов’язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Щодо цього висновку існує стала практика Верховного Суду.
У такому разі власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки в мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв’язку із фактичним використанням земельної ділянки.
Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред’явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. До того ж негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Законом № 2145-ІХ, який набрав чинності 7 квітня 2022 року, ЗК України доповнено пунктами 27 і 28 розд. X «Перехідні положення», у яких передбачено, що під час дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін договори оренди земельних ділянок, строк користування якими закінчився після введення воєнного стану. Ці положення Закону втратили чинність 19 листопада 2022 року, коли набув чинності Закон України від 9 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».
Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що в період із 7 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.
Оскільки строк дії спірного договору оренди закінчувався 13 червня 2022 року, то, відповідно до п. 27 розд. X «Перехідні положення» ЗК України, він вважається поновленими на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 13 червня 2023 року.
Законом прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов’язує поновлення дії договорів оренди саме без волевиявлення сторін, а тому висновки апеляційного суду про те, що така автоматична пролонгація запроваджена законодавцем для спрощення оформлення договорів для сторін, які бажають продовжити ці правовідносини, не відповідає змісту наведених положень закону.
Постанова Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110083750.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
