Спадковий договір – це договір, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
При цьому заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов’язкову частку.
Сторони у спадковому договорі:
- відчужувач – подружжя, один із подружжя або інша особа;
- набувач – фізична або юридична особа.
Відчужувачем та набувачем за спадковим договором можуть бути:
- повністю дієздатні особи;
- особи з неповною цивільною дієздатністю (особи, віком від 14 до 18 років);
- особи, цивільна дієздатність яких обмежена судом.
Набувач за спадковим договором не відповідає за зобов’язаннями відчужувача.На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов’язок не покладається. У свою чергу, відповідно до статті 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Форма спадкового договору: письмова, нотаріальному посвідчена.
Спадковий договір підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі.
Відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабміну від 11 травня 2011 року №491, зі змінами, спадковим реєстром є електронна база даних, яка містить відомості про посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) заповіти і спадкові договори, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину.
Порядок ведення й користування Спадковим реєстром, внесення до нього відповідних відомостей установлюється Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року №1810/5, зі змінами.
До Спадкового реєстру вносяться відомості щодо державної реєстрації, зміни та розірвання спадкових договорів, а саме:
- відчужувача (відчужувачів);
- посвідчення спадкового договору як документа;
- видачі дубліката спадкового договору;
- документа, який змінює або на підставі якого розірвано спадковий договір;
- визнання спадкового договору недійсним;
- реєстратора.
За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення спадкового договору, змін до нього, розірвання спадкового договору, видачу дубліката з видачею відповідного витягу установлено тариф у розмірі п’ятдесяти однієї гривні (підпункт 3.2. пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року №1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр»).
Особливості спадкового договору з участю подружжя.
Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.
Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
Забезпечення виконання спадкового договору.
На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Розірвання спадкового договору.
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред’являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Припинення спадкового договору.
У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов’язань, які були виконані набувачем до його смерті.
Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов’язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов’язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців.
Визнання спадкового договору недійсним.
Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України, тобто з підстав, які є загальними для правочинів.
Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою.
У разі пред’явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено.
Матеріал підготувала заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області Олена Іпатенко.
