9 лютого 2022 року Етична рада ініціювала оцінювання одночасно 14-ти діючих членів Вищої ради правосуддя.
У той же час оцінювання кандидатів на вакантні посади Етичною радою не розпочато, раніше призначені дати співбесід з кандидатами Етична рада змінила, визначивши новий графік таким чином, щоб спочатку оцінити діючих членів ВРП.
Такий підхід не відповідає вимогам Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що порядок та черговість оцінювання відповідності діючих членів та кандидатів у члени Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності визначаються Етичною радою з урахуванням можливості здійснення повноважень Вищою радою правосуддя відповідно до Конституції України.
У свою чергу, можливість здійснення повноважень Вищою радою правосуддя відповідно до Конституції України обумовлена наявністю у її складі щонайменше п’ятнадцяти обраних (призначених) членів ВРП, серед яких більшість становлять судді (стаття 131 Конституції України).
На сьогодні правомочність ВРП на межі.
У її складі працюють 15 членів Ради, тоді як 6 вакантних посад не заповнені.
Вища рада правосуддя публічно та послідовно дотримувалась позиції про те, що окремі зміни, які запроваджені Законом № 1635-IX, здійснено у спосіб, який не може вважатися прийнятним насамперед через його невідповідність Основному Закону та усталеним міжнародним стандартам у сфері правосуддя, зокрема у питаннях формування Етичної ради, її повноважень та визначення порядку ухвалення рішень.
Таку позицію підтримав Пленум Верховного Суду, за конституційним поданням якого Конституційний Суд України відкрив конституційне провадження (ухвала від 3 листопада 2021 року № 165-1(I)2021).
У своєму поданні Пленум Верховного Суду наголосив на недопустимості порушення принципу інституційної безперервності функціонування ВРП, недопустимості повторного оцінювання членів ВРП, які є суддями та які вже проходили відповідне оцінювання, недопустимості звільнення членів ВРП законом, порушення балансу у визначеному законодавством порядку ухвалення рішень Етичною радою (коли волевиявлення представників міжнародних організацій превалює над волевиявленням членів Етичної ради із числа суддів або суддів у відставці, визначених Радою суддів України), що, своєю чергою, порушує засаду незалежності суддів, регламентовану статтею 126 Конституції України.
Позиція членів ВРП про те, що повноваження Етичної ради не мають конституційної основи була висвітлена раніше, в чисельних актах ВРП (консультативних висновках Ради до низки законопроектів – № 1008, № 2536, № 2712, № 3534, № 3711-1, № 3711-2, № 4135, № 5068, № 5836, законопроєктів, надісланих Мінюстом, у рішенні ВРП Про затвердження позиції щодо конституційного подання Верховного Суду щодо конституційності положень Закону № 193-IX, у рішенні Про затвердження Пояснень Вищої ради правосуддя у справі за конституційним поданням Верховного Суду та ін).
Така позиція, окрім чинного конституційно-правового регулювання, підкріплена також рішенням Конституційного Суду від 11 березня 2020 року
№ 4-р/2020, яким визнано неконституційною норму про утворення Комісії з питань доброчесності та етики, до повноважень якої була віднесена оцінка відповідності члена або кандидата до складу ВРП, суддів Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики.
За таких обставин, члени Вищої ради правосуддя, які ухвалювали вищезгадані акти, вважають для себе неприйнятною участь у процедурах оцінювання, ініційованих Етичною радою.
Враховуючи, що Етичною радою такі процедури, попри критичну межу повноважності ВРП та всупереч імперативним вимогам закону, розпочато першочергово з усіх діючих членів ВРП одночасно, це спонукає достроково скласти повноваження більшістю членів ВРП.
Вважаємо, що такий підхід з боку Етичної ради не має легітимної мети, позаяк має наслідком порушення принципу інституційної безперервності Вищої ради правосуддя.
