Районний суд закрив провадження у справі в частині вимог про поділ спільного майна подружжя, оскільки спір вирішено сторонами шляхом укладення відповідного договору. Предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі.
Апеляційний суд скасував ухвалу суду і повернув справу до суду першої інстанції, вказавши, що закриття провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв’язку з відсутністю предмета спору можливе лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого засідання, і якщо встановить, що предмет був відсутній саме на час пред’явлення позову.
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики, змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду, зробивши такі висновки про застосування норм права.
ОП КЦС вказала, що закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише в судовому засіданні.
Водночас висновок апеляційного суду про можливість закриття провадження на підставі цього пункту лише в разі, якщо предмет спору відсутній під час пред’явлення позову, а не після відкриття провадження у справі, не ґрунтується на законі.
Закриття провадження у справі – це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв’язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов’язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору – це об’єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову – це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред’явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
