Реалізація бабою (дідом) права на самозахист інтересів онуки шляхом звернення до суду з позовом про стягнення аліментів з батька не залежить від наявності в неї статусу опікуна.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, батько дитини звернувся з позовом про її відібрання в баби, з якою дитина проживала після смерті матері, стверджуючи, що родичі перешкоджають його спілкуванню з донькою. Баба подала зустрічний позов, а її чоловік – самостійний позов, у яких вони просили відібрати дитину в батька, визначити місце її проживання з ними, встановити, що дитина позбавлена батьківського піклування та призначити їх опікунами. Крім того, баба просила стягнути з батька аліменти на утримання дитини.
Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні всіх позовних вимог, при цьому вважаючи питання аліментів похідним від встановлення опіки, що неможливо без позбавлення батька його прав щодо дитини.
КЦС ВС не погодився з висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з батька на користь баби аліментів на утримання дитини, зробивши такі правові висновки.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням її інтересів. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За правилами ст. 258 СК України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень. Суди не врахували обов’язок батька матеріально утримувати дитину, який він добровільно не виконує, у зв’язку із чим дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначених вимог до вирішення питання про позбавлення батька його прав щодо дитини.
КЦС ВС наголосив, що вимога про стягнення аліментів, заявлена бабою в інтересах малолітньої дитини, не пов’язана з іншими вимогами, заявленими нею в цій справі.
Суд касаційної інстанції роз’яснив, що за правилами ст. 258 СК України баба та дід мають право на захист інтересів своїх онуків у суді без спеціальних на те повноважень на підставі самого факту близького кровного споріднення. Це право на процесуальне представництво не потребує обов’язкового встановлення опіки чи піклування, тому баба, з якою фактично проживає дитина, має право на подання позову про стягнення аліментів з батька дитини.
З огляду на викладене КЦС ВС скасував судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги баби про стягнення аліментів та ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким стягнув з батька на користь баби аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Постанова КЦС ВС від 4 лютого 2026 року у справі № 212/1496/24 (провадження № 61-14073св25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/133909176.
