Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, яким військовослужбовцеві та його матері відмовлено у задоволенні заяви про звільнення заявниці від повноважень опікуна та призначення заявника опікуном над недієздатною сестрою. Чим вмотивоване оскаржене заявниками в апеляційному порядку рішення суду попередньої інстанції — детальніше в матеріалі суду.
Рішенням місцевого суду від 18 грудня 2017 року особу з інвалідністю з дитинства першої групи довічно, визнано недієздатною та призначено опікункою її матір.
Долучені до матеріалів справи й інші документи, серед яких — висновок ЛКК про неможливість заявниці через захворювання тимчасово виконувати соціальні послуги; довідка Управління соціального забезпечення районної державної адміністрації про призначення заявникові допомоги з догляду за особою, яка проживає разом з особою з інвалідністю з дитинства І групи; акт обстеження матеріально-побутових умов, який підтверджує факт догляду заявником за недієздатною сестрою.
Відповідно до висновку опікунської ради при виконавчому комітеті сільської ради, наданого за заявою заявника, є недоцільним призначення його опікуном сестри через призов та проходження військової служби.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив зокрема і з того, що відсутнє подання органу опіки та піклування, а строк дії рішення про визнання особи недієздатною на день вирішення заяви минув, відомості про продовження строку його дії відсутні.
Апеляційний суд погодився із такими висновками суду попередньої інстанції, тому відхилив апеляційну скаргу заявників з вимогами про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким заяву про звільнення опікунки та призначення опікуна задовольнити.
За ч. 1 ст. 40 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України), фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це.
Відповідно до ст. 41 цього Кодексу, над недієздатною особою встановлюється опіка.
Згідно з ч.1 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті — ЦПК України), суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Як уже зазначалося вище, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Як вбачається з матеріалів справи, подання органу опіки та піклування про призначення заявника-військовослужбовця відсутнє.
Крім того, за ч. 6 ст. 300 ЦПК України в редакції, що вже діяла на момент прийняття місцевим судом у 2017 році рішення про визнання недієздатною особу, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною першою цієї статті.
Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення троку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу (частини 7-9 статті 300 ЦПК України).
Як у матеріалах справи, так і в ЄДРСР відсутні відомості, що уповноважена особа зверталася з клопотанням про продовження строку дії рішення місцевого суду, проголошеного у грудні 2017 року, про визнання фізичної особи недієздатною.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі №163/1256/22 (провадження № 61-4567св24), строк дії судового рішення про визнання особи недієздатною має визначальне значення під час розгляду справи щодо опікуна, оскільки таке рішення підтверджує наявність юридичного факту, що має значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, яка визнана недієздатною.
Таким чином, через відсутність подання органу опіки і піклування, негативний висновок опікунської ради та через сплив строку дії про визнання особи з інвалідністю з дитинства І групи недієздатною, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення поданої заяви.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності рішення місцевого суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 572/5781/24 (провадження № 22-ц/4815/1384/25).
