Якщо відомості про померлу особу були зареєстровані шляхом внесення змін до раніше складеного актового запису про смерть невідомої особи, то строк для прийняття спадщини обчислюється з дати внесення таких змін, а не з дати складення первинного актового запису про смерть.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, позивачка звернулася до суду з позовом до свого колишнього чоловіка, на обґрунтування позовних зазначила, що в березні 2022 року загинув їхній спільний син, який у травні 2022 був похований як невідомий солдат, смерть котрого підтверджена актовим записом від 6 липня 2022 року.
У серпні 2022 року до актового запису про смерть сина сторін було внесено зміни у відомості та інформацію щодо особи померлого, а саме: відмітки «невідомо» та «інформація відсутня» змінені на інформацію щодо останнього. Свідоцтво про смерть сина і його дублікат сторони отримали у вересні 2022 року.
Позивачка вважала, що відповідач втратив право на спадкування за законом після смерті сина, а свідоцтво про право на спадщину є недійсним, оскільки з дати складення актового запису про смерть їхнього сина, а саме 6 липня 2022 року, і до звернення відповідача із заявою про прийняття спадщини минуло більше як шість місяців, тому відповідач є таким, що спадщину не прийняв.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач після реєстрації смерті сина, шляхом внесення у серпні 2022 року відповідних змін до актового запису, у січні 2023 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а отже встановлений законом шестимісячний строк відповідач не пропустив.
КЦС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зробив такі правові висновки.
Судові рішення про відсутність підстав для задоволення позову є правильними, оскільки фактично ідентифікуючі відомості про особу померлого були зареєстровані у серпні 2022 року, шляхом внесення відповідних змін до раніше складеного актового запису про смерть невідомої особи. Отже, відповідач, подавши в січні 2023 року нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті сина, не пропустив строку для її прийняття.
КЦС ВС зазначив, що п. 20 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269–1273, 1276–1277, 1283, 1298 ЦК України, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи.
Таким чином, оскільки відомості про смерть сина сторін зареєстровані лише в серпні 2022 року, а до цього інформація в державному реєстрі свідчила про смерть невідомої особи, у відповідача не було правових підстав для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина.
ВС звернув увагу на те, що і позивачка із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті сина звернулася 1 листопада 2022 року, тобто також після внесення до актового запису про смерть змін, які дозволили ідентифікувати особу померлого.
Крім того, нотаріус видав відповідачу свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина, а отже в нього не було потреби у зверненні до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Постанова КЦС ВС від 3 грудня 2025 року у справі № 761/39934/24 (провадження № 61-11310св25) за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/132431224.
