Пошук шляхів розв’язання проблемних питань, пов’язаних зі звільненням від відбування покарання через тяжкі хвороби відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України, в контексті трьох складових: медичний стан особи, що знаходиться під вартою; адекватність медичної допомоги та лікування, що надаються в умовах несвободи; доцільність збереження тримання під вартою з огляду на стан здоров’я особи. З цією метою було проведено круглий стіл «Звільнення від відбування покарання через тяжкі хвороби: виклики і кроки до більш гуманного ставлення», участь у якому взяла суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Світлана Яковлєва.
В межах заходу учасники, зокрема, обговорили питання щодо узагальнення судової практики, підходу до вивчення матеріалів справ про звільнення та регламентації строків їх розгляду. Доповідачка висловила своє бачення проблеми, підкресливши її складність, та особливості вирішення судами питань про звільнення осіб від відбування покарання через хворобу.
Світлана Яковлєва зазначила, що суди розглядають цю категорію справ, дотримуючись вимог закону. Відповідно до ст. 84 КК України суд враховує не лише наявність хвороби, яка перешкоджає відбуванню покарання засудженим, але й тяжкість вчиненого злочину. Водночас, на її думку, ці норми потребують певного внесення змін, щоб суди виходили насамперед із медичного критерію (чи перешкоджає хвороба подальшому відбуванню покарання), а не з тяжкості вчиненого злочину.
Суддя зауважила, що суд – не фахівець у медичній галузі. Рішення про те, чи перешкоджає хвороба подальшому відбуванню покарання, встановлюється в суді на підставі медичних показників. Тому слід удосконалити підхід до формування медичних довідок і лікарських висновків, які підтверджують, що та чи інша хвороба дійсно перешкоджає відбуванню покарання. Без відповідного висновку лікаря суд не має можливості визначити наявність такої перешкоди. Ця сфера потребує комплексних змін, сказала доповідачка.
Спікерка також вказала на необхідність зміни переліку хвороб, що дають право на звільнення. Якщо особа має діагноз, що об'єктивно перешкоджає відбуванню покарання, але цієї хвороби немає в затвердженому переліку, суди змушені відмовляти в задоволенні клопотань.
Що стосується строків, то, як зазначила Світлана Яковлєва, тривалість розгляду стосується не лише цієї категорії справ. Брак кадрів у судовій системі спричиняє значне навантаження на суддів, що не завжди дозволяє дотримуватися строків розгляду. Проте, незважаючи на це, судам першої та апеляційної інстанцій слід враховувати пріоритетність розгляду такої категорії справ.
Говорячи про узагальнення судової практики, суддя акцентувала, що справи про звільнення від відбування покарання у зв’язку з хворобою розглядаються судами першої інстанції та переглядаються апеляційним судом, а під розгляд касаційної інстанції не підпадають. Це ускладнює ситуацію і створює ризик неоднозначного підходу до їх розгляду. Тому, на думку доповідачки, можливо, необхідні законодавчі зміни, які б удосконалювали механізми єдності практики та впливали на правильність і своєчасність розгляду цих справ.
Насамкінець Світлана Яковлєва висловила сподівання, що за результатами обговорення будуть вжиті конкретні заходи. Зміни законодавства, зауважила вона, є єдиним можливим механізмом для вдосконалення та вирішення більшості озвучених проблем.
Захід організував Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини спільно з ГО «Харківська правозахисна група».
