Актуальні питання щодо узгодження із Законом України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП) інших законів та підзаконних актів, досвід застосування ЗАП у діяльності органів місцевого самоврядування, вплив ЗАП на відносини між публічною адміністрацією та бізнесом – ці та інші теми обговорили в межах ІІІ Школи адміністративної процедури, участь у якій взяли судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Володимир Бевзенко та Олеся Радишевська.
Школа є платформою для структурованого діалогу, спільного осмислення і практичного обміну досвідом між науковцями, практиками та експертами з питань публічного управління щодо ролі адміністративної процедури в процесі європейської інтеграції України. Це сприяє професійному зближенню правової теорії та адміністративної практики, формуванню єдиного розуміння застосування ЗАП у різних секторах, внеску в подальше вдосконалення юридичної освіти та розвитку законодавства в Україні.
Володимир Бевзенко зазначив, що судова практика, включно з практикою КАС ВС, а також судів першої та апеляційної інстанцій, не виникає сама по собі. Вона безпосередньо залежить від соціальної послідовності (ЗАП, людина, адміністративний орган, суд, юридична освіта і наука), якості та змісту поданих до суду документів.
Як зауважив спікер, якщо в позовній заяві, апеляційній і касаційній скаргах не буде жодної згадки про ЗАП, суд не зможе застосувати його норми. Саме тому великі сподівання з 15 грудня 2023 року покладалися на адвокатів, позивачів – фізичних, юридичних осіб. Очікувалося, що адвокати стануть рушійною силою, яка активізує механізм ЗАП. Наразі ж більшість адміністративних справ, де застосовується ЗАП, зумовлені самими адміністративними органами. Така ситуація призводить до значної кількості надходжень справ, що викликає ще більшу, геометрично зростаючу кількість невдоволень.
Потрібно розуміти, що адміністративні суди залежать від інших судів, які розглядають і вирішують справи про адміністративну процедуру. Основними серед них є Велика Палата ВС, а також касаційні суди господарської та цивільної юрисдикцій. Якщо не буде спільного розуміння, поваги й чіткого бачення адміністративної процедури, ми будемо рухатися у зворотному напрямку. Зрештою, зауважив спікер, юридична освіта і наука також мають виразно й промовисто пояснити зміст, межі та особливості адміністративної процедури.
У межах виступу спікер навів низку прикладів, що стосуються проблемних питань. Зокрема, йшлося про справу № 520/13293/24, у якій міська рада позивалася до екологічної інспекції щодо виявленого сміттєзвалища. Доповідач зазначив, що в цій справі КАС ВС послався на ЗАП, хоча сторони не згадували цього Закону і не покладали його в обґрунтування. Але за статтями 341, 351 КАС України, якщо суд касаційної інстанції бачить встановлені обставини справи, він може висловитися про незастосування закону.
Володимир Бевзенко порушив перед аудиторією питання, чи застосовний ЗАП до відносин між міськрадою та екологічною інспекцією і чи має рада право звертатися до адміністративного суду з позовом. В контексті цього суддя звернув увагу на ст. 27 ЗАП (учасники адміністративного провадження) та ст. 5 КАС України, яка уповноважує суб'єкта владних повноважень звертатися до суду з позовом лише за наявності приписів закону.
Наступне питання, яке порушив доповідач, стосувалося державної реєстрації. Він нагадав, що відповідно до ст. 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Ці конституційні приписи конкретизовані в галузевих «реєстраційних» законах. Зокрема, у ст. 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр» чітко зазначено, що рішення, дії або бездіяльність державного кадастрового реєстратора можуть оскаржуватися до суду за правилами КАС України. Як приклад спікер навів справу № 918/1332/23 про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора. Були згадані й рішення КАС ВС у справах № 420/31201/23 та № 580/9641/23 про передачу справ на розгляд ВП ВС щодо юрисдикції справ про державну реєстрацію.
Також Володимир Бевзенко розглянув категорію справ, яка стосується приватизації житла, що належить до державного житлового фонду.
Детальніше – у презентації Володимира Бевзенка за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Vpluv_ZAP_na_SP.pdf
Олеся Радишевська окреслила об’єктивні та суб’єктивні чинники, що впливають на питання юрисдикції. Суддя наголосила, що для їхнього вирішення відбувається взаємодія між судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій (зокрема, ВП ВС) не лише через правові висновки, а й шляхом надання Верховним Судом методологічної допомоги та узагальнення практики. Правовий висновок хоч і є основним і важливим інструментом врегулювання проходження судового контролю, однак він не завжди забезпечує ефективну взаємодію. На думку спікерки, освітні майданчики, такі як Національна школа суддів України, дають змогу суддям висловитися та бути почутими, використовуючи «м'які» (soft) інструменти.
Судді активно беруть участь у формуванні суддівської освіти й виступають перед представниками інших юрисдикцій. Тому, на переконання Олесі Радишевської, методична допомога як форма професійного спілкування має бути міждисциплінарною та реалізовуватися різними шляхами. «Правовий висновок – це важливий елемент, проте ми також повинні поширювати інформацію серед суддів усіх юрисдикцій, а потім демонструвати механізми її практичного застосування», – підсумувала суддя.
Захід організований спільно проєктом ЄС «Продовження підтримки комплексної реформи державного управління в Україні» (EU4PAR2), Програмою підтримки інтеграції України до ЄС (Ukraine2EU), Регіональним проєктом підтримки реформи державного управління у країнах Східного партнерства ІІІ та проєктом «Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права» (3*E4U), що реалізуються Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ). Школа проводиться за підтримки Міністерства юстиції України.
