Відсутність офіційних доходів у батьків не звільняє їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину. Тому платник аліментів на дитину повинен щомісячно сплачувати їх навіть в разі втрати роботи чи отримання статусу безробітного. Для правильного визначення джерела та розміру коштів, що підлягають стягненню у якості аліментів на утримання дитини, необхідно чітко розмежовувати поняття «безробітної особи» та «непрацюючої особи»:
- безробітний – це особа працездатного віку, яка зареєстрована в центрі зайнятості та, за наявності доступної вакансії, готова приступити до роботи.
- непрацюючий – це працездатна особа, яка не працює і не перебуває на обліку в службі зайнятості як особа, що має намір працювати.
Аліменти з безробітного можуть стягуватися з державної допомоги по безробіттю. Це стосується й осіб, які набули статусу безробітного після судового рішення щодо сплати аліментів, яке вже набрало чинності.
Державний виконавець, з’ясувавши, що платник аліментів має статус безробітного, звертає стягнення на державну допомогу по безробіттю. У цьому випадку аліменти стягуються у відсотковому співвідношенні до середнього доходу особи, якщо її страховий стаж за рік до взяття на облік у центр зайнятості перевищує шість місяців.
Нарахування аліментних зобов’язань особи, яка не працює, відбувається, виходячи з розміру середнього заробітку, встановленого органом статистики того регіону країни, де зареєстровано місце проживання платника. Мінімальний розмір аліментів для непрацюючої особи, так само, як і для працюючої, не повинен бути нижчим за гарантований Законом — тобто не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину певного віку. Якщо безробітна особа має неофіційний дохід, аліменти виплачуються у фіксованому розмірі.
Якщо обидві сторони — стягувач і платник аліментів — дійдуть взаємної згоди, вони можуть укласти договір, який регулюватиме всі нюанси сплати аліментів. Якщо ж особа відмовляється платити аліменти, посилаючись на те, що не працює, справу доведеться передати до суду.
Суд визначить розмір аліментів у сумі, яка повинна бути достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому суд не обмежується доходом платника, якщо він не може підтвердити джерело походження коштів для витрат, що перевищують його дохід.
Після отримання судового рішення, потрібно звернутися до виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення коштів.
За ухилення від сплати коштів на утримання дитини передбачена цивільна, адміністративна і кримінальна відповідальність, залежно від тяжкості проступку та величини заборгованості по аліментах.
За несплату аліментів передбачено наступні тимчасові обмеження боржника:
- внесення неплатника до Єдиного реєстру боржників;
- обмеження у праві виїзду за межі України;
- накладення арешту на карткові рахунки;
- позбавлення права керування автомобілем;
- позбавлення права користування зброєю;
- позбавлення права на полювання.
Обмеження знімаються після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні, карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
