В провадженні судді Южного міського суду Одеської області Інни Москаленко перебувала справа про визнання права власності на майно, а саме частину квартири, що належала одному із подружжя. Спір виник через те, що подружжя після розлучення не могло спільно користуватися цією квартирою.
Сторони намагалися вирішити спір про визнання права власності на цю частину квартири підчас розлучення та поділу майна, але не змогли досягти згоди. Потім, судами розглядався спір про вселення другого з подружжя у зазначену квартиру. Загальний строк розгляду зазначених справ у судах склав понад 7 років.
І тільки зараз, застосувавши процедуру врегулювання спору за участю судді, сторонами досягнуто згоди щодо визнання права власності за дружиною та стягнення компенсації вартості такого майна на користь чоловіка, про що суддею Інною Москаленко затверджено мирову угоду.
«Для мене застосування процедури врегулювання спору за участю судді – це про бажання сторін домовлятися та примирятися. Неможливо врегулювати спір, сторони якого прийшли до суду за процесом, а не за результатом», – каже суддя.
Нагадаємо, що врегулювання спору за участю судді – це добровільний, переговорний, конфіденційний процес, в якому сторони спору намагаються самостійно, на добровільній основі вступити у перемовини за підтримки незалежного, нейтрального та неупередженого посередника – судді, який за допомогою власних професійних навичок та знань спрямовує сторони до мирного врегулювання спору.
Які ж умови мають бути дотримані, щоб судом була розпочата процедура проведення врегулювання спору за участю судді?
Головною умовою для цього є згода усіх учасників спору.
По-друге, врегулювання спору за участю судді можливе виключно до початку розгляду справи по суті, а отже, тільки в суді першої інстанції, і тільки один раз.
Крім того, у справі має бути відсутня третя особа з самостійними вимогами.
Інна Москаленко зауважує, що сімейні спори – це саме та категорія справ, де застосування процедури врегулювання спору за участю судді є найбільш ефективним. Предмет таких спорів чутливий для обох сторін, тому в інтересах кожного мирно та швидко досягти згоди, мінімізувати витрати на судові процеси та зберегти дорогоцінний час.
Розпочинається процедура врегулювання спору за участю судді з винесення відповідної ухвали суду, якою зупиняється провадження у справі. Процедура проводиться у строк не більше 30 днів і цей строк не підлягає продовженню. Загалом він, будемо говорити відверто, незначний, хоча позицію законодавця у цій частині можна виправдати недопущенням затягування сторонами вирішення спору через застосування такої процедури. Саме обмеження сторін у часі спонукає їх до пошуку спільного варіанту рішення, який би задовольняв їх інтереси і потреби.
За результатами врегулювання спору за участю судді у кінцевому підсумку судом поставляється ухвала про затвердження мирової угоди, умови якої задовольняють інтереси всіх сторін, тому провадження у справі закривається. Гарантією виконання умов затвердженої судом мирової угоди є те, що така ухвала суду є виконавчим документом.
Звертає на себе увагу та обставина, що процедура врегулювання спору за участю судді запроваджена в ЦПК України з 15 грудня 2017 р. Проте, вона не набула широкого застосування у судах, у тому числі через необізнаність сторін про її переваги.
Схожі форми врегулювання спору існують в практиці зарубіжних країн, зокрема, країн Європейського Союзу, та набувають все більшого поширення. Європейці вже розглядають такі процедури не як альтернативний спосіб вирішення спору, а як єдиний ефективний спосіб вирішення спору.
«Гадаю, що всі побоювання щодо ефективності врегулювання спору за участю судді в Україні є марними. Саме такі процедури разом з медіацією є запорукою швидкого розгляду справ, розвантаження судів та підвищення авторитету судової влади в цілому», - підсумовує суддя Інна Москаленко.
