Хмельницький апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції, яким 33-річну мешканку м. Нетішин визнано винною у домашньому насильстві щодо своєї бабусі й засуджено до 1 року 6 місяців обмеження волі. Апеляційну скаргу її захисника Хмельницький апеляційний суд відхилив.
Як встановили суди, онука мешкала разом зі своєю 79-річною бабусею й систематично її нецензурно ображала, принижувала, чинила на неї психологічний тиск.
За домашнє насильство її двічі притягували до адміністративної відповідальності (ст. 173-2 КУпАП). У серпні 2024 року Нетішинський міський суд Хмельницької області визнав кривдницю винною в умисному ухиленні від проходження програми для кривдників та призначив покарання обмеженням волі на 1 рік, звільнивши від його відбування на однорічний іспитовий строк (ст. 390-1 Кримінального кодексу України).
Через кілька тижнів після ухвалення вироку поліція задокументувала черговий факт домашнього насильства онуки щодо бабусі та оголосила їй підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України (Домашнє насильство).
Місцевий суд визнав її винною в інкримінованому правопорушенні та призначив остаточне покарання – півтора року обмеження волі.
Апеляційну скаргу на вирок подав захисник обвинуваченої. На його думку, місцевий суд не повною мірою врахував каяття його підзахисної, її визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, позицію потерпілої, котра не наполягала на суворому покаранні онуки. Тому просив зменшити строк обмеження волі до 1 року 1 місяця.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що місцевий суд врахував обставини, на які звернув увагу апелянт, особу обвинуваченої й позицію потерпілої та призначив покарання у виді обмеження волі у мінімальному розмірі, в тому числі й за сукупністю вироків. Відтак підстав уважати його занадто суворим немає, констатував Хмельницький апеляційний суд.
З ухвалою апеляційного суду у справі № 679/1497/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.
