Відповідач, володіючи правом на заняття адвокатською діяльністю, став на облік до Центру зайнятості, та, маючи статус безробітного, незаконно отримував виплати матеріального забезпечення й одноразову виплату для організації ним підприємницької діяльності.
Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу, подану відповідачем на рішення місцевого суду, яким задоволено позов Центру зайнятості та стягнуто з нього кошти, отриманні як допомогу по безробіттю.
Відповідач просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове — про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд відхилив апеляційні вимоги відповідача, вважаючи оскаржуване ним рішення суду попередньої інстанції законним та обґрунтованим.
Із матеріалів справи відомо, що на день отримання відповідачем статусу безробітного та в період його перебування на обліку в службі зайнятості в статусі безробітного, отримання виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття — допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації ним підприємницької діяльності, та надання упродовж року соціальних послуг, відповідач мав право на заняття адвокатською діяльністю. Його право як адвоката на заняття адвокатською діяльністю не призупинялося/не припинялося (і це підтверджується листом Ради адвокатів Рівненської області), відповідно він належав до зайнятого населення та не мав правових підстав для отримання в Центрі зайнятості статусу безробітного, а також для призначення йому виплати матеріального забезпечення.
Більше того, це зобов’язувало відповідача своєчасно повідомити службу зайнятості про обставини, що впливають на умови надання статусу безробітного.
Відповідач проігнорував пропозицію позивача про добровільне повернення коштів. Це й стало підставою для стягнення незаконно отриманих коштів у судовому порядку.
Рівненський апеляційний суд роз’яснює, що відповідно до положень ч. 2, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума визначеного забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з п.2 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність — це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Положеннями статей 6, 12, 31, 32 цього Закону передбачено, що право особи на заняття адвокатською діяльністю зберігається з моменту отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю до зупинення або припинення ним права на заняття такою діяльністю.
Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2018 року (справа № 802/1206/17-а) та від 31 травня 2018 року (справа № 750/9213/16-ц) зроблив наступні висновки.
Адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіксальної служби України.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, відповідачеві видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Інформація про реєстрацію зупинення або припинення такої діяльності у зазначеному реєстрі відсутня.
Більше того, відповідач не скористався своїм правом і не зупинив дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю при реєстрації його як безробітного, а тому не мав права на отримання такого статусу і призначення йому, у зв’язку з цим, виплати допомоги.
Отже, відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Зважаючи на такі обставини справи, апеляційний суд залишив оскаржуване відповідачем рішення місцевого суду без змін, і оскарженню воно в касаційному порядку не підлягає.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 569/9224/24 (провадження № 22-ц/4815/1363/24).
