З початком повномасштабної війни, коли на розгляд судів почали масово надходити кримінальні провадження щодо воєнних злочинів, стало очевидно, що без детального аналізу норм міжнародного права при розгляді цієї категорії справ національним судам не обійтися. Саме тому судді на регулярній основі проходять відповідні навчання та досліджують міжнародний досвід. Водночас проблематика розгляду справ, пов’язаних з війною, для українських судів не нова, оскільки судова практика з певних питань формувалася ще з 2014 року.
Разом із тим сьогодні жваво обговорюється питання про запровадження спеціалізації суддів з розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних та інших міжнародних злочинів.
Безперечно, спеціалізація суддів дасть змогу забезпечити максимально високу якість розгляду справ і ухвалених за результатами такого розгляду судових рішень. Однак до вирішення питання про запровадження спеціалізації необхідно підходити комплексно й послідовно, а також враховувати низку факторів, насамперед наявність кадрового ресурсу.
На це звернув увагу Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час круглого столу, присвяченого обговоренню спеціалізації суддів в Україні у справах про воєнні та інші міжнародні злочини.
Так, Голова ВС зауважив, що на сьогодні половина посад суддів є вакантними і оскільки кадрове наповнення судів очевидно займе ще досить багато часу, то станом на зараз ми можемо говорити про запровадження спеціалізації в майбутньому, але, на жаль, не такому близькому.
У цьому контексті Станіслав Кравченко зауважив, що суттєво вплинути на кадрове забезпечення судової системи може спрощення процедур добору суддів і створення нової мережі судів шляхом їх укрупнення.
Водночас на сьогодні в разі необхідності та за наявності достатнього кадрового ресурсу збори суддів можуть ухвалити рішення про запровадження спеціалізації суддів щодо розгляду певної категорії справ, адже чинне законодавство передбачає таку можливість.
Модеруючи одну із сесій круглого столу, суддя ВС у Касаційному кримінальному суді Наталія Марчук зазначила, що кримінальні провадження щодо воєнних злочинів розглядаються далеко не в кожному суді, тому необхідності запроваджувати спеціалізацію в усіх судах немає.
Також Наталія Марчук акцентувала на постійному навчанні суддів, завдяки якому вони мають широку спеціалізацію і можуть розглядати як кримінальні провадження щодо воєнних та військових злочинів, так і будь-які інші категорії справ. Аналіз судової практики свідчить, що, якщо порівняти з 2022 роком, то якість судових рішень у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів значно зросла, зокрема завдяки безперервному вдосконаленню суддями своїх професійних знань.
Суддя ВС у Касаційному кримінальному суді Віктор Остапук у рамках панельної дискусії зазначив, що в загальному розумінні спеціалізація потрібна. Але законодавцю необхідно враховувати вимоги до суддів, які розглядатимуть воєнні та військові злочини, наприклад щодо стажу.
«Коли суд невеликий, а кримінальних проваджень там багато, то ніяка спеціалізація не врятує, і це треба розуміти. Я погоджуюся, що спеціалізація необхідна, є необхідність виносити це питання на збори суддів, але це не повинно бути обов’язковою умовою. Все має робитися для ефективності та оперативності роботи», – зауважив спікер.
У заході також взяли участь голова Касаційного кримінального суду у складі ВС Олександр Марчук і начальник відділу міжнародного співробітництва ВС Ліна Губар.
Круглий стіл організовано проєктом Ради Європи «Зміцнення прав людини в системі кримінальної юстиції України» та Консультативною місією Європейського Союзу (КМЄС) в Україні в партнерстві з Верховним Судом.
