Вплив євроінтеграційних процесів на сучасний розвиток адміністративної юрисдикції в аспекті утвердження верховенства права, принцип правової визначеності та зміни судової практики, Due process і Fair procedures як передумова інтеграції України в європейський правовий простір – ці питання висвітлили голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович, суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур і суддя ВС у КАС Мирослава Білак під час Міжнародної науково-практичної конференції «Принципи права: універсальне та національне в контексті сучасних глобалізаційних і євроінтеграційних процесів».
У ході секції «Публічного права» Михайло Смокович зазначив, що поширення європейських демократичних цінностей, створення спільного правового, економічного, освітнього, політичного простору передбачає розуміння верховенства права як основоположної складової демократичного суспільства.
Очільник КАС ВС у своїй доповіді вказав, що принцип верховенства права – це не тільки стандарт європеїзації національної системи права, а й основа системи адміністративного судочинства України. Унормування верховенства права як засадничого принципу права у законах України є пріоритетним у діяльності всіх органів державної влади, зокрема й судової.
Розуміння принципу верховенства права, закріпленого в КАС України, розкриває євроінтеграційну спрямованість адміністративного судочинства. Усебічне врахування євроінтеграційних правових аспектів принципу верховенства права відповідатиме завданням реалізації євроінтеграційної політики, демократичним вимогам європеїзації правової системи країни.
Необхідні обґрунтовані та науково виважені підходи, а також врахування національного й міжнародного досвіду впливу євроінтеграційних процесів на сучасний розвиток адміністративної юрисдикції в аспекті утвердження верховенства права.
Голова КАС ВС висловив переконання, що утвердження принципу верховенства права є основною концепцією функціонування успішної, правової демократичної Української держави, із загальноєвропейськими цінностями, справедливим судом, дієвим ефективним захистом фундаментальних прав, основоположних свобод та законних інтересів кожної особи.
Під час секції «Загальної теорії права» суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур виступив із доповіддю «Принцип правової визначеності та зміни судової практики». За словами спікера, принцип правової визначеності є фундаментальною складовою верховенства права і означає, що закони та правові акти повинні бути ясними, передбачуваними й доступними для розуміння громадянами. Навіть не вдаючись до дискусій про те, чи створюють суди норми права, не можна не помітити, що практика Верховного Суду в деяких питаннях має вирішальне значення при визначенні того, як необхідно діяти в тій чи іншій ситуації. Тож саме судова практика часто є фактором, який забезпечує правову визначеність.
У своєму виступі суддя розмірковував над тим, як впливають зміни судової практики на правову визначеність і навпаки.
У контексті цих роздумів доповідач звернув увагу на ключову рису судового тлумачення – воно за замовчуванням має ретроспективну дію в часі, адже суди, як правило, дають оцінку правомірності тих чи інших діянь та правовідносин postfactum, застосовуючи норми закону до подій, які вже відбулися. За словами доповідача, ця ретроспективна дія судового тлумачення майже не помітна, якщо суд застосовує підхід, який ґрунтується на вже сформованій судовій практиці, але вона стає більш очевидною, коли: суд (особливо найвищої інстанції) надає своє тлумачення певній нормі вперше або коли виникає потреба в зміні усталеної судової практики.
Насправді, наголосив Микола Мазур, у деяких ситуаціях згадана ретроспективність судового тлумачення може мати досить серйозні негативні наслідки (як передбачувані, так і непередбачувані). Саме тому пересторога щодо можливих негативних наслідків для вже існуючих правовідносин нерідко стає для суддів вагомим аргументом на користь відмови від ідеї змінити наявну судову практику, навіть якщо пропозиція такої зміни була обґрунтована певними і досить переконливими доводами. У цьому сенсі ретроспективна дія судового тлумачення може стати істотною перешкодою для нормального розвитку права.
Однак ця проблема може бути вирішена. Зокрема, ще в першій половині ХХ століття в США було сформульовано правило prospectiveoverruling, яке передбачає можливість для суду створити новий прецедент, заявивши, що він буде застосовуватися лише до нових спорів, тоді як старі справи (у тому числі та, що перебуває на розгляді) будуть вирішуватися відповідно до попереднього прецеденту, оскільки сторони спиралися на нього як на правило поведінки. Верховний суд США вперше визнав застосування такого правила допустимим у 1932 році у справі Sunburst, після чого воно застосовувалося неодноразово, а також було запозичене деякими іншими національними та наднаціональними правовими системами.
На думку Миколи Мазура, ідея впровадження правила prospectiveoverruling у практику Верховного Суду є перспективною, тому наукові дискусії з цього приводу мають тривати, і, можливо, з часом воно буде запроваджене або самим ВС, або законодавцем.
Під час секції «Європейського та міжнародного права» Мирослава Білак зазначила, що Верховний Суд у контексті європейської інтеграції активно впроваджує принципи як європейського, так і міжнародного права, які сформовані судовою практикою ЄСПЛ та Європейського суду справедливості, а також правові доктрини англосаксонської, континентальної та романо-германської систем права, кордонів у практичному застосуванні яких сьогодні практично не існує. Якраз саме міжнародні стандарти різних правових систем, а також різні підходи в застосуванні права допомагають Верховному Суду краще розуміти й застосовувати принципи права і доктрини в національній системі права, зокрема в публічно-правовій сфері у відносинах держави та особи.
Судова влада, зокрема конституційне та адміністративне судочинство, відіграють особливу роль у системі інституційного забезпечення правовладдя в Україні. Виокремлення в ст. 125 Конституції України адміністративних судів, які діють у сфері публічно-правових відносин, підкреслює втілення принципу правовладдя з метою захисту прав і свобод, спрямованих на обмеження дій влади та недопущення її свавілля саме через адміністративний контроль.
Мирослава Білак звернула увагу учасників заходу на важливість прийняття Закону України «Про адміністративну процедуру», який був передумовою переговорного процесу щодо вступу України в ЄС. Цей Закон є «конституцією» для чиновників і своєрідною реакцією суспільства на дії влади, що фактично узаконив принципи, об’єктивовані доктриною належної (справедливої) процедури (Fair procedures – англосаксонської системи права), які Верховний Суд раніше застосував у своїй практиці. Принципи процедурної справедливості, за аналогією з досудовими і судовими процедурами, відповідають змагальності судової концепції процесуальних прав (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Доктрина належної (справедливої) процедури необхідна для правильного втілення матеріальних прав людини, щоб досягти правильних рішень владою. Зміст цієї доктрини відображений у різних правових системах, зокрема в доктрині Due process – континентальної системи права, напевно, і в німецькій системі права, що потребує глибоких наукових досліджень та порівняльного аналізу для того, щоб допомогти судам України краще застосовувати матеріальне право, впливаючи як на сам його зміст, так і на дії влади. Влада має захищати цінності навіть в умовах воєнних викликів і змін, демонструючи свою відданість принципам правовладдя та справедливості.
Залучення науковців до аналізу судової практики, яка повинна обов’язково супроводжуватися теорією, допоможе судам не тільки в подоланні викликів, що постають перед судовою владою, а й у підходах до конкретизації права, яке відбувається через судові процеси, завдяки чому поступово оновлюється національна система права на шляху європейської інтеграції України.
Учасники обмінялися досвідом застосування принципів права в різних галузях національного права та окремих іноземних держав, а також обговорили способи здійснення національної і міжнародної підтримки розвитку правничої освіти й науки в умовах воєнного стану. Увага науковців також була приділена перспективам внесення змін до Конституції України та національного законодавства у зв’язку з майбутнім вступом України до Європейського Союзу та поширенням на її правову систему принципу верховенства права ЄС.
Конференція об’єднала представників наукової і освітянської спільноти провідних правничих шкіл України й низки іноземних держав. Загалом у заході взяли участь понад 70 юристів-практиків, роботодавців, студентів та аспірантів з України, Німеччини, Польщі, Литви, Іспанії, Естонії, Вірменії, Грузії і США.
Захід організував Національний університет «Києво-Могилянська академія» за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice» та програми USAID «Справедливість для всіх».
