Ситуація щодо виконання рішень у групі справ «Жовнер / Юрій Миколайович Іванов / Бурмич та інші проти України», стан розрахунку заборгованості держави за невиконані рішення національних судів, вплив війни на процес виконання рішень, а також перешкоди, які виникають на шляху виконання, зокрема недостатня узгодженість між соціальним законодавством, адміністративною та судовою практикою і бюджетними асигнуваннями, – про це йшлося під час круглого столу щодо стану виконання рішень Європейського суду з прав людини у зазначеній групі справ.
Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович зазначив, що існує нагальна необхідність здійснити перегляд нинішньої законодавчої практики, коли спочатку приймається закон, а потім держава не може імплементувати цей закон через нестачу відповідного фінансування. А це є наслідком збільшення кількості позовів до суду, що подають громадяни проти держави та суб’єктів владних повноважень. Необхідність перегляду законотворчої діяльності щодо соціальних виплат в аспекті посилення фінансового обґрунтування вітчизняного законодавства та відповідність його закону про бюджет – один з дієвих напрямів вирішення проблеми своєчасного належного виконання судових рішень.
Очільник КАС ВС відзначив, що рішення суду має бути виконано своєчасно, тобто в розумні строки, належним чином – у спосіб, визначений судом, та в повному обсязі (відповідно до мотивувальної та резолютивної частин судового рішення), оскільки виконання судового рішення – це є останній важливий етап розгляду справи. Без належного виконання судового рішення втрачає сенс і судовий розгляд, і прийняття рішення. В адміністративному судочинстві обов’язковість виконання судового рішення має дуже важливе значення. Адже з огляду на завдання адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень судовий захист буде ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення.
Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич розповів про правові висновки Великої Палати щодо застосування соціального законодавства, зокрема щодо розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення.
Таке підвищення підлягає виплаті в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року. Такий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 4 квітня 2024 року у справі № 240/19227/21.
Також доповідач звернув увагу на висновки Великої Палати ВС, які викладені в постанові від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21. Вирішуючи питання щодо застосування ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин, ВП ВС зазначила, що в разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов’язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) ст. 625 ЦК України та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Припис ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов’язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого судовим рішенням грошового зобов’язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред’явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема, неподання ним упродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3 % річних та інфляційні втрати).
Отже, застосування судом першої інстанції припису ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин є правильним. Однак 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід стягнути на користь позивачки не з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції у справі про стягнення за рахунок Державного бюджету України вартості неповернутих простих іменних акцій ВАТ, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред’явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Крім того, Віталій Уркевич поділився міркуваннями про окремі законопроєкти щодо вдосконалення механізму судового контролю за виконанням судових рішень, наголосивши на тому, що такі механізми мають бути максимально простими і водночас дієвими. А що стосується мораторіїв на виконання судових рішень, що є однією з проблем, яка перебуває під наглядом у контексті виконання рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України», то Секретар ВП ВС зазначив, що Верховний Суд порушував питання їх конституційності у своїх трьох конституційних поданнях до Конституційного Суду України.
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Андрій Рибачук зазначив, що існує практика, коли приймається закон у сфері соціального забезпечення, однак без належного економічного аналізу та обґрунтування, без врахування реальних можливостей бюджетного фінансування. Наслідком цього є чимала кількість звернень громадян до Європейського суду з прав людини, які пройшли всі національні судові інстанції і в яких є ухвалені судові рішення на їхню користь. Проте ці громадяни не змогли отримати певні соціальні виплати. Тобто судове рішення не було виконане.
Через обмеження розмірів соціальних виплат суди отримують велику кількість позовів від громадян до державних органів через нарахування знижених розмірів соціальних виплат, неправильне застосування положень законодавства. Попри прийняті судові рішення на користь громадян держава не змогла їх виконати через відсутність коштів.
Існує нагальна необхідність здійснити перегляд існуючої законодавчої практики, коли спочатку приймається закон, а потім держава не може його імплементувати через нестачу відповідного фінансування. Адже це є наслідком збільшення кількості позовів до суду, що подають громадяни проти держави та суб’єктів владних повноважень.
Необхідність перегляду законотворчої діяльності щодо соціальних виплат в аспекті посилення фінансового обґрунтування вітчизняного законодавства та відповідність його закону про бюджет – один з дієвих напрямів розв’язання проблеми своєчасного належного виконання судових рішень.
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Олександр Прокопенко вказав, що з метою забезпечення конституційного порядку у сфері судової влади в Україні, гарантій незалежності суддів, доступу громадян до правосуддя та реалізації права кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом у визначені законом строки, недопущення звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів Верховний Суд наділений повноваженням звертатися з поданнями до Конституційного Суду України в разі, якщо вважає, що останні не відповідають Конституції України.
Під час заходу учасники обговорили також питання щодо мораторіїв, які забороняють примусове виконання судових рішень проти держави або державних суб’єктів господарювання, можливі короткострокові та довгострокові шляхи вирішення проблеми.
За результатами круглого столу було висловлено спільну домовленість про необхідність спрямування зусиль та продовження співпраці у векторі вирішення проблеми невиконання і тривалого виконання рішень національних судів в Україні з урахуванням рекомендацій, наданих у Меморандумі, підготовленому Департаментом з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини, який визначає основні заходи щодо виконання (з основним акцентом на соціальні виплати та мораторії).
У заході взяли участь представники Ради Європи, законодавчої, виконавчої та судової влади України.
Захід було організовано Міністерством юстиції України у співпраці з Департаментом з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, проєктами Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду» і «Посилення соціального захисту в Україні».
