Правовий режим об’єктів, згенерованих комп’ютерною програмою, передбачає застосування загального принципу приватного права – доброї совісті. Якщо книжка написана з використанням ШІ, то той, хто її купив, повинен знати про це. Таку думку висловив суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат на експертній дискусії «Право sui generis на захисті “творів” ШІ», під час якої обговорювали, як використовувати штучний інтелект і не порушувати авторських прав.
Василь Крат зазначив, що для судочинства питання застосування ШІ виражається у двох аспектах: безпосереднє його використання судами та розгляд справ, пов’язаних із ШІ. Доповідач зауважив, що в різних країнах сьогодні існує багато спорів, які стосуються тих чи інших проявів використання ШІ (деякі з таких спорів суддя раніше проаналізував у публікації – http://surl.li/tjbav). Також Василь Крат звернув увагу на опубліковану ще 2017 року статтю експертки у сфері інтелектуальної власності та європейського права Лейденського університету (публічний дослідницький університет в Лейдені, Нідерланди) Ани Рамальо (Ana Ramalho) «Чи будуть роботи правити (мистецьким) світом?», в якій авторка пропонує модель правового режиму «творів» системи штучного інтелекту (див. – http://surl.li/tjbkb).
За словами Василя Крата, для розуміння природи правового регулювання ШІ необхідно дати відповідь на питання – чи це якийсь новий об’єкт, чи він має захищатись як об’єкт авторського права. Суддя відповів негативно, зазначив, що над правовою сферою невпинно тяжіє данина використання для правового регулювання суспільних відносин класичних правових засобів, під які «підлаштовуються» нові відносини. Вже дві тисячі років з моменту, як з’явилося римське право, постійно виникають нові об’єкти, що не вписуються в прокрустове ложе тих чи інших правових явищ. Наприклад, не так давно з’явилися електронні гроші, бездокументарні цінні папери, виникла можливість укладати «електронні» правочини і підписувати їх електронним цифровим підписом. Крім того, нещодавно в Канаді суд визнав укладення договору за допомогою емодзі з великим пальцем, піднятим догори, відправлене в месенджері, та стягнув із фермера штраф за невиконання договору про постачання льону. «Тобто з’являється щось нове, й ми адаптуємо його під певну існуючу правову сферу. Це відбувається з часу, коли з’явилося римське право і почали говорити про ті чи інші правові засоби», – сказав Василь Крат.
Водночас він звернув увагу на дослідження Австралійського ІР-Офісу (IP Australia), про те, як генеративний штучний інтелект позначиться на сфері інтелектуальної власності. Його автори зауважили, що генеративний штучний інтелект – це революційна зміна для системи ІВ, що він внесе цілий ряд нових і глибоких питань або підніме існуючі до нового рівня, призведе до зміни учасників системи інтелектуальної власності, що ШІ поки що не є зрілою технологією, але він має потенціал для значних проривів та ін. Тому норми, пов'язані з генеративним штучним інтелектом, повинні швидко розвиватися.
На заході обговорювали ст. 33 «Право особливого роду (sui generis) на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою» нової редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права». Василь Крат акцентував, що застосування цієї статті не можна тлумачити й застосовувати без урахування основного регулятора цивільних відносин – ЦК України. При цьому, на думку судді, об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою, не вписуються в парадигму авторського права, і законодавець все ж таки кваліфікує його як «квазіавторське право». Тобто правовий режим прав особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою (ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), тільки подібний до авторського права, хоча по суті такими не є.
Василь Крат акцентував, що ст. 420 ЦК України містить невичерпний (відкритий) перелік об’єктів інтелектуальної власності, і це допускає на рівні закону визначати подібний правовий режим для об’єктів, які «схожі» до об’єктів інтелектуальної власності. «Тобто з’явився новий об’єкт – неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, а його регулювання підлаштовується під найбільш наближене», – сказав Василь Крат. Наприклад, подібний прийом законодавчої техніки має місце у ст. 74 СК України, яка вказує, що на спільне майно жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, але живуть сім’єю, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу, яка регулює відносини подружжя в зареєстрованому шлюбі.
Крім того, Василь Крат акцентував, що специфічний правовий режим, передбачений для неоригінального об’єкта, згенерованого комп’ютерною програмою, не виключає застосування загальних засад приватного права, а приватноправовим відносинам притаманна добра совість. Добра совість – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Такий стандарт поведінки поширюється й на здійснення суб'єктом прав особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, особливо в контексті розкриття інформації про те, що відповідний об’єкт є згенерованим. Наприклад, особа, яка купує бестселер відомого автора має знати, чи використовувався ШІ (якщо використовувався, то як і в якому обсязі) під час написання твору. Зрозуміло, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» не регулює це питання, однак мають застосовуватись загальні принципи. Наприклад, Федеральний суд штату Онтаріо щодо процесуальних документів звернув увагу сторін, що необхідно вказувати, якщо якась частина тексту створена за допомогою ШІ. Відповідна вказівка має значення і з комерційної точки зору, бо одна вартість продукту може бути, якщо створено щось оригінальне, а зовсім інша, якщо він створений ШІ, а продавався як продукт творчості відомого автора.
Експертна дискусія «Право sui generis на захисті “творів” ШІ» організована ГО «Центр демократії та верховенства права».
