Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Аналогічна норма закріплена у статті 180 Сімейного кодексу України.
У разі проживання боржника за кордоном, питання щодо аліментних обов’язків регулюється міжнародними договорами України та Законом України «Про міжнародне приватне право».
Якщо боржник проживає на території іноземної держави, стягувач на підставі міжнародного договору має право порушити питання про визнання та надання компетентним органом цієї держави дозволу на його виконання, а за відсутності міжнародного договору – на принципах взаємності. В клопотанні стягувачем обов’язково зазначається адреса, за якою боржник проживає або перебуває на території іноземної держави.
Є випадки, коли стягувач володіє інформацією, що боржник проживає на території іноземної держави, але точна адреса його проживання невідома.
За відсутності такої інформації стягувач позбавлений можливості звернення з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення суду України на території іноземної держави.
Отримати від компетентних органів іноземної держави інформацію щодо адреси проживання боржника можливо тільки в процесі розгляду судової справи на підставі доручення, складеного судом згідно з вимогами міжнародного договору, а у разі його відсутності – згідно з вимогами частин другої – четвертої статті 499 Цивільного процесуального кодексу України.
Водночас положення Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року, яка для України набрала чинності 1 листопада 2013 року, дає можливість отримати таку інформацію без судового доручення.
Дана Конвенція застосовується у відносинах із 49 державами-учасницями і нею передбачено, що центральні органи наділені функціями щодо надання сприяння у встановленні місцезнаходження боржника або кредитора.
Згідно Пояснювальної записки до Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання допомога у встановлені місцезнаходження боржника або кредитора може бути надана після отримання заяви, зазначеної у статті 10 Конвенції, коли відомо або передбачається, що боржник або кредитор перебуває у запитуваній державі, або до відправлення заяви, коли необхідно встановити, чи знаходиться боржник або кредитор у запитуваній державі.
Отже, заінтересована особа, якій не відоме місце проживання боржника за кордоном, має право на підставі Конвенції звернутись до компетентному органу запитуваної договірної держави Конвенції із заявою про встановлення місця проживання боржника.
При зверненні з проханням про встановлення місцезнаходження боржника заінтересована особа у своїй заяві, адресованій компетентному органу запитуваної держави та складеній мовою запитуваної держави, зазначає прізвище, ім'я та по батькові боржника, його анкетні дані та будь-яку наявну інформацію, яка сприятиме пошуку місцезнаходження боржника (ідентифікаційний номер, номер телефону, адресу та номер телефону роботодавця тощо).
Заява надсилається до Міністерства юстиції України безпосередньо або через його територіальні органи – міжрегіональні управління. Міністерство юстиції України скеровує цю заяву до центрального органу відповідної договірної держави Конвенції для подальшого розгляду.
У подальшому інформація, отримана Міністерством юстиції України від центрального органу договірної держави Конвенції за результатами розгляду заяви, доводиться до відома заінтересованої особи.
Інформація станом на 11.03.2024
