Сімейний кодекс України передбачає відшкодування моральної шкоди тому із батьків, хто проживає окремо від дитини у випадках: 1) не виконання іншим батьком рішення органу опіки та піклування, 2) ухилення іншим батьком від виконання рішення суду, 3) якщо інший батько самочинно змінив місце проживання малолітньої дитини тощо. Сімейний кодекс України чітко визначає 6 випадіків за яких можливе відшкодування моральної шкоди як спосіб захисту сімейних прав та інтересів. Кожен з цих умов безпосередньо пов'язаний зі звернення до судового експерта психолога для проведення судово-психологічної експертизи відповідно до судової методики 14.01.75, яка затверджена і впроваджена в експертну практику рішенням Міністерства юстиції України від 18.01.2019 року.

Випадки, в яких Сімейний кодекс України передбачає відшкодування моральної шкоди:

1) позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди (частина 3 статті 49 СК України);

2) позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди (частина 3 статті 50 СК України);

3) батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню; Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків (частина 4 статті 157 СК України);

4) рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (частина 2 статті 158 СК України);

5) особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (частина 5 статті 159 СК України);

6) особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала (частина 2 статті 162 СК України).

Верховний Суд, звертаючи увагу на відшкодування моральної шкоди, зазначає, що у частині третій статті 49, частині третій статті 50, частині четвертій статті 157, частині другій статті 158, частині п`ятій статті 159, частині другій статті 162 СК України законодавець передбачив, що певні діяння чи події безпосередньо тягнуть за собою обов`язок правопорушника відшкодувати моральну шкоду (статті 157 158 159 162 СК України), або є підставою для її відшкодування (статті 49 50 СК України), тобто зазначені шість випадків наведені у тексті Сімейного кодексу України не з метою виключити можливість відшкодування моральної шкоди в інших, а як такі, в яких сам факт завдання моральної шкоди відповідним правопорушенням (ухиленням від виконання договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, рішення суду або органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини, самочинною зміною місця проживання дитини, позбавленням репродуктивної функції) вже констатовано законом.

Вказані у Сімейному кодексі України випадки (статті 49 50 157 158 159 162 СК України) можливо розглядати як перелік діянь, що беззаперечно тягнуть за собою виникнення моральної шкоди. Натомість, це не виключає можливості відшкодування такої шкоди, у разі її належного доведення, і в інших випадках порушення прав учасників сімейних відносин (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 2-3897/10).

Ця думка також узгоджується з висновком викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц.:

«….З огляду на різноманітність суспільних відносин було б некоректним вважати, що право на відшкодування моральної шкоди у сімейних відносинах підлягає обмеженню лише вказаними у Сімейному кодексі України шістьма випадками або має бути прямо передбачено у договорі між учасниками сімейних відносин, при тому, що наприклад, у цивільних правовідносинах компенсація моральної шкоди внаслідок порушення права особи, за загальним правилом, може відбуватися у випадку її спричинення незалежно від наявності спеціальних норм».

Хоча Верховний Суд розширив можливість стягнення моральної шкоди, на практиці суди, за частую, відмовляють у задоволенні вимог по стягнення моральної шкоди, у разі якщо у справі не була проведена судово-психологічна експертиза по встановленню факту моральних страждань та орієнтовного розміру її компенсації. Також звертається увага, що у випадках відсутності доведеної вини у справи щодо порушення прав позивача, судовими експертами проводиться експертно-психологічне дослідження науково-теоретичного характеру встановлення орієнтовного розміру відшкодування за завдані моральні страждання відповідно до статті 13 Закону України "Про судову експертизу". Головне треба пам’ятати, що найголовнішою причиною відмов у задоволенні позовів про відшкодування моральної шкоди є недоведеність факту моральних страждань. На відміну від матеріальної шкоди, яка має чітку грошову оцінку, моральну шкоду неможливо виміряти без застосування спеціальних психологічних знань та залучення судового експерта психолога. Позивачу без звернення за консультацією до судового експерта, часто важко надати конкретні докази, що підтверджують глибину та характер його душевних переживань.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 р. в справі № 214/7462/20 викладені умови, необхідні для компенсації моральної шкоди, а саме:

- наявність моральної шкоди;

- протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;

- наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою;

- вина особи, яка завдала моральної шкоди.

В матеріалах використана інформація викладена у статті Дубчак Лесі Сергіївни під назвою "Моральна шкода у сімейних справах", яка опублікована 01.09.2025 за посиланням https://cutt.ly/rrN0v7DG

Також цікава правова поиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 2-3897/10 (провадження № 61-6791св20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/96498387

Правова позиція Верховного Суду: компенсація моральної шкоди має відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Обмеження права учасників сімейних відносин на відшкодування моральної шкоди лише випадками, передбаченими п. 6 ч. 2 ст. 18 СК України, істотно звужує їхнє право на захист. Усвідомлення факту, що рідна мати залишила сина та відмовилась від нього, завдає йому душевних страждань, які ще більш загострюються на фоні наявних у дитини захворювань. Колегія суддів вважає, що в цій частині факт завдання моральної шкоди дитині доведено, що правильно врахував апеляційний суд.